Вони віддали найдорожче – своє життя, щоб жили ми. Віддаймо шану кожному. З початку війни редакція «33-го» вшановує кожного Героя, що повернувся на щиті.
Віктор Казмірчук
У Хмельницькому провели в останню дорогу Віктора Казмірчука.
Захисник народився 10 червня 1992 року. Навчався в електромеханічному коледжі, потім – у Львівській політехніці.
Працював на ринку, продавав мобільні телефони.
Чоловіка мобілізували взимку 2024 року. Служив у 214-му окремому штурмовому батальйоні OPFOR. Мав позивний «Спокій».
Майже 2,5 року Віктор вважався зниклим безвісти. Лише нещодавно за допомогою ДНК-експертизи вдалося підтвердити, що він загинув 29 квітня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Костянтинівка Покровського р-ну Донецької області.
Йому навіки 31 рік.
Сергій Подлюк
Сьогодні в Хмельницькій громаді попрощалися з воїном Сергієм Подлюком.
Чоловік народився 25 березня 1988 року.
Взимку поточного року Сергія мобілізували. Службу проходив у лавах 225-го окремого штурмового полку.
Сергій Подлюк загинув 13 червня 2026 року під час виконання військового обов’язку внаслідок удару FPV-дрону поблизу населеного пункту Любицьке Запорізької області.
Йому навіки 38 років.
Ігор Гулевич
Новодунаєвецька громада провела в останню земну дорогу жителя села Тернова, захисника Ігоря Гулевича.
Він народився 3 вересня 1975 року в Терновій.
До лав Збройних сил України воїн доєднався 25 жовтня 2024 року. 22 січня 2025 року Ігор Гулевич вирушив на бойову позицію, виконуючи завдання. Після цього зв’язок із ним зник. Нещодавно стало відомо, що цього дня воїн загинув.
Йому назавжди залишиться 49 років.
Ігор Стасюк
Ямпільська громада попрощалася із воїном Ігорем Стасюком.
26 липня 2026 року солдат загинув під час виконання бойового завдання поблизу Костянтинівки на Донеччині.
Микола Пасічний
Меджибізька громада попрощалася зі своїм земляком Миколою Пасічним.
Микола народився 19 грудня 1973 року в Ставниці. Здобув професію тракториста у Голосківському ПТУ. У мирному житті Микола працював охоронником, ковалем, а також електриком у системі «Хмельницькобленерго».
У 2014 році він став на захист України. Півтора року служив у Маріуполі у складі прикордонних військ. А з перших днів повномасштабного вторгнення, 3 березня 2022 року, знову взяв до рук зброю. Виконував бойові завдання на території Херсонської, Миколаївської та Донецької областей.
14 лютого 2025 року Микола Пасічний загинув під час виконання бойового завдання в Андріївці Донецької області. Його життя обірвалося внаслідок мінометного та FPV-дронового обстрілів.
Йому навіки 48 років.
Володимир Білий
Деражнянська громада провела в останню земну дорогу загиблого захисника Володимира Білого, жителя Вовковинецької громади.
Ігор Виговський
На Ярмолинеччині провели в останню земну дорогу захисника Ігоря Виговського із села Жилинці.
Ігор народився 27 липня 1971 року в Бердичеві. Після школи здобув професію водія, а згодом проходив строкову військову службу у Збройних силах України. Працював водієм автоколони, згодом – у дорожній службі та на будівництві.
У 2015 році пішов до війська, де прослужив 3 роки. Після звільнення працював за кордоном, однак із початком повномасштабного вторгнення повернувся в Україну та знову став до лав захисників. Воював у складі Сил спеціальних операцій, а згодом – у штурмовій бригаді.
Захисник загинув 17 лютого 2025 року, під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Лебедівка Суджанського району Курської області.
Олексій Гринишен
Провели в останню дорогу жителя Новоушицької громади Олексія Гринишена.
Він народився 25 грудня 2024 року в селі Браїлівка. Пройшов строкову службу. Проживав у Чернігівській області, працював у Києві. Після початку повномасштабного вторгнення сім’я повернулася в Новоушицьку громаду.
У березні 2022 року Олексій доєднався до лав ЗСУ: проходив службу в лавах 151-ї окремої механізованої бригади (151 ОМБр) Сухопутних військ Збройних сил України на посаді водія, звання – солдат. Виконував бойові завдання у Запорізькій та Донецькій областях.
Захисник вважався зниклим безвісти. Загинув 25 грудня 2024 року на Покровському напрямку Донецької області.
Йому назавжди 43 роки.
Вадим Тимчик
Теофіпольська громада попрощалася із жителем села Святець, солдатом Вадимом Тимчиком, 1998 року народження.
Півтора року захисника вважали зниклим безвісти. Нещодавно стало відомо, що 14 березня 2025 року Вадим Тимчик загинув поблизу населеного пункту Бочкове Чугуївського району Харківської області під час виконання бойового завдання.
Олександр Голянтус
У Хмельницькому провели в останню земну дорогу воїна Олександра Голянтуса.
Олександр Голянтус народився 27 серпня 1990 року. Служив у складі 111-ї окремої бригади територіальної оборони, виконував бойові завдання на Донеччині. На початку серпня 2024 року зв’язок із ним обірвався.
Із серпня 2024 року військовий вважався зниклим безвісти. Нещодавно ДНК-експертиза підтвердила, що герой загинув 2 серпня 2024 року на Донеччині.
Йому назавжди залишиться 33 роки.
Андрій Кравчук
До Шепетівської громади «на щиті» повернувся захисник Андрій Кравчук.
Андрій народився 14 листопада 1997 року в Шепетівці. Працював на підприємстві з виготовлення меблів.
У 2023 році Андрій вирішив долучитися до лав Збройних сил України. Воїн потрапив до штурмового підрозділу, був кулеметником. Захисник боронив країну на Донецькому напрямку.
Герой загинув 10 січня 2026 року в Бахмутському районі Донецької області.
Герою навіки залишиться 28.
Юрій Маслов
Віньковецька громада провела до місця останнього спочинку захисника Юрія Маслова.
Юрій народився 25 квітня 2000 року в селі Гоголі. Здобував професію зварювальника.
У травні 2019 року був прийнятий на військову службу.
Герой загинув 10 серпня 2026 року в Донецькій області внаслідок ураження FPV-дроном.
Герою навіки залишиться 26.
Ігор Бондарев
Кам’янець-Подільська громада попрощалася із воїном Ігорем Бондаревим.
Захисник проходив військову службу у Збройних силах України з 2026 року. У травні цього ж року його перевели на посаду кулеметника 2 механізованого відділення 1 механізованого взводу 3 механізованої роти механізованого батальйону.
Герой загинув 3 серпня 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Миколаївка Краматорського району Донецької області.
Герою навіки залишиться 38.
Микола Михайленко
У Хмельницькому провели в останню дорогу захисника Миколу Михайленка.
Він народився 27 травня 1998 року в селі Зубковичі Олевської громади на Житомирщині. Вступив до Олевського ПТУ, де здобув професію столяра. Працював у лісництві.
Чоловік у 2021 році пішов на строкову службу, а після початку повномасштабного вторгнення – підписав контракт. Служив у 110-й окремій механізованій бригаді.
Більше двох років вважався зниклим безвісти. Загибель підтвердила ДНК-експертиза. Михайло Михайленко загинув 3 травня 2024 року під час виконання бойового завдання на Донецькому напрямку.
Герою навіки залишиться 25.
Юрій Денисюк
У Хмельницькій громаді попрощалися з старшим солдатом Юрієм Денисюком.
Він служив у 11-му прикордонному загоні «Форпост» Державної прикордонної служби України на Сумщині та Чернігівщині.
Воїн загинув 5 серпня 2026 року під час виконання бойового завдання на Чернігівщині.
Йому навіки 56 років.
Володимир Верхогляд
Понінківська громада попрощалася зі своїм земляком, захисником Володимиром Верхоглядом.
Він народився 4 липня 1981 року. З початком воєнних дій чоловік став на захист Батьківщини, проходив військову службу у складі військової частини А7043.
Життя 45-річного воїна обірвалося 5 серпня 2026 року внаслідок поранення під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Червона Криниця Пологівського району Запорізької області.
Іван Бондарчук
Меджибізька громада провела в останню земну дорогу Івана Бондарчука, жителя села Митківці.
Він народився 28 червня 1993 року. Здобув професію столяра у Хмельницькому професійному училищі №4. Працював у будівельній сфері, рибному господарстві та займався лісовим господарством.
До лав Збройних сил України захисник доєднався 14 квітня 2025 року.
Життя Івана Бондарчука обірвалося 1 серпня 2026 року.
Йому назавжди залишилося 33 роки.
Олег Блонський
У Хмельницькому попрощалися із захисником Олегом Блонським.
Після початку повномасштабного вторгнення Олег працював у Хмельницькому військовому госпіталі. Згодом став до лав морської піхоти.
Понад рік вважався зниклим безвісти. Загибель підтвердила ДНК-експертиза.
Олег Блонський загинув 4 травня 2025 року під час виконання військового обов’язку поблизу населеного пункту Запоріжжя Донецької області.
Йому навіки 45 років.
Григорій Громов
Деражнянська громада провела у засвіти захисника, жителя села Мазники Григорія Громова.
Герой загинув 6 серпня 2026 року під час виконання завдання поблизу населеного пункту Вишневе Дніпропетровської області.
Григорію Громову навіки залишиться 54.
Василь Гудович
Кам’янець-Подільська громада провела до місця останнього спочинку захисника Василя Гудовича.
Серце захисника навіки зупинилося 2 серпня 2026 року в лікарні у Дніпрі.
Василю Гудовичу навіки залишиться 46.
В’ячеслав Лещенко
У Нетішинській громаді провели в останню дорогу В’ячеслава Лещенка.
Він значну частину життя присвятив військовій службі. Проходив службу у Національній гвардії України, брав участь в Антитерористичній операції, виконував бойові завдання поблизу Лимана та Слов’янська.
Після початку повномасштабного вторгнення В’ячеслав одним із перших сам звернувся до територіального центру комплектування. 5 квітня 2022 року він знову став до лав захисників України.
Серце захисника зупинилося 6 серпня 2026 року.
Йому назавжди залишиться 49 років.
Віктор Лавренюк
У Шепетівці попрощалися із Віктором Лавренюком.
Віктор народився 24 лютого 1992 року в Шепетівці. Вступив до Грицівського вищого професійного училища, де здобув фах водія-електрика. Згодом закінчив Київський політехнічний інститут за спеціальністю інженер-механік.
24 лютого 2022 року, у свій 30-й день народження, він разом із молодшим братом Миколою та друзями прийшов до військкомату. Вже наступного дня розпочав службу у підрозділі територіальної оборони Хмельниччини. Після підготовки військовий вирушив на бойові напрямки. Виконував завдання на території Донецької, Луганської та Дніпропетровської областей.
За час служби Віктор пройшов шлях від водія-механіка до командира гармати артилерійської батареї та отримав звання молодшого сержанта.
За мужність, професіоналізм і відданість військовій службі Віктора Лавренюка відзначили нагородами. У 2025 році він отримав відзнаку Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест» та відомчу відзнаку Міністерства оборони України «Хрест Ракетних військ і артилерії».
Військовий помер 4 серпня 2026 року в госпіталі після важких поранень, отриманих під час виконання бойового завдання на Донеччині.
Йому було 34 роки.
Олександр Арещенков
У Славутській громаді провели в останню земну дорогу Олександра Арещенкова.
Олександр народився 3 листопада 1985 року в місті Славуті. Закінчив Харківський національний університет внутрішніх справ, після чого працював у Державній пенітенціарній службі України в Херсоні;
У жовтні 2019 року став на захист України, розпочавши службу у військовій частині А3029 (8-й окремий гірськоштурмовий батальйон 10-ї ОГШБр «Едельвейс»). Служив на посаді командира бойової машини у званні старшого солдата, брав участь у жорстоких боях проти окупантів на території Київської, Харківської, Донецької та Луганської областей.
Серце воїна зупинилося 8 серпня 2026 року у рідному місті через підірване важкими пораненнями та бойовими випробуваннями здоров’я.
Герою навіки залишиться 40 років.
Сергій Медуха
Кам’янець-Подільська громада провела в останню дорогу захисника Сергія Медуху.
Сергій служив у Збройних силах України з 2025 року. З 6 листопада того ж року військовослужбовець проходив службу на посаді стрільця-санітара 3-го штурмового спеціалізованого відділення 2-го штурмового спеціалізованого взводу 4-ї штурмової спеціалізованої роти штурмового спеціалізованого батальйону «Шквал».
Військовий загинув 27 липня 2026 під час виконання бойового завдання на Донеччині.
Йому назавжди 29 років.
Ольга Коротун
В Ізяславській громаді провели в останню дорогу 58-річну військовослужбовицю Ольгу Коротун.
Ольга Коротун мала звання майора та обіймала посаду начальниці медичної служби — начальниці медичного пункту військової частини.
8 серпня 2026 року її серце зупинилося.
Їй назавжди залишиться 58 років.
Іван Шкіндер
У Хмельницькому провели в останню земну дорогу захисника Івана Шкіндера.
До початку повномасштабної війни Іван працював педагогом. Він закінчив Рівненський університет, де здобув освіту за напрямами фізики, математики та інформатики.
Став на захист України у 2023 році, служив у 5-й окремій штурмовій Київській бригаді.
Понад два роки чоловіка вважали зниклим безвісти. Нещодавно рідним повідомили, що 10 грудня 2023 року герой загинув на Донеччині під час виконання бойового завдання.
Захиснику назавжди залишилося 47 років.
Ігор Тімофєєв
У Хмельницькому попрощалися із захисником Ігорем Тімофєєвим.
До війська Ігор долучився у 2025 році. Пройшов підготовку та навчання, а вже з грудня 2025 року почав виходити на завдання. Службу проходив у 27-й окремій Печерській бригаді Національної гвардії України.
Життя воїна обірвалося 29 липня 2026 року.
Йому назавжди залишиться 38 років.
Володимир Коваленко
У Славуті провели у засвіти головного сержанта Володимира Коваленка.
Володимир народився 28 жовтня 1973 року в селі Біле Куп’янського району Харківської області. Здобув робітничу професію столяра-тесляра. Працював монтером колії на Південній залізниці на станції Куп’янськ-Вузловий. Із 2005 року він займався свердловинами для води.
У 2017 р. захисник брав участь у бойових діях на Донбасі під час проведення АТО/ООС. З початком повномасштабного вторгнення знову став до лав ЗСУ. Служив у складі 41-ї окремої механізованої бригади.
Тривалий час вважався зниклим безвісти. Загинув 14 грудня 2024 року на Курщині.
Герою навіки залишиться 51.
Сергій Юрченко
У Чемеровецькій громаді попрощалися з воїном Сергієм Юрченком.
Герой загинув 4 травня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Кислівка Харківської області.
Сергій народився 19 березня 1993 року.
У 2018 році Сергій був призваний на строкову службу. У 2019 році продовжив військову службу в Державній прикордонній службі України на посаді кінолога. Із 2019 по 2022 рік ніс службу на контрольно-пропускному пункті «Чонгар» Херсонської області.
З початком повномасштабного вторгнення захисник знову став до лав Збройних сил. Боронив країну в складі Запорізької бригади ТрО. Виконував бойові завдання на Запорізькому, Сумському та Харківському напрямках.
Понад два роки захисник вважався зниклим безвісти. Нещодавно ДНК-експертиза підтвердила загибель Сергія.
Герой загинув 4 травня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Кислівка Харківської області.
Герою навіки залишиться 31 рік.
Ми продовжуємо збирати та зберігати історії про кожного захисника, щоб їхній подвиг назавжди залишився в пам’яті поколінь.
Вічна пам’ять та слава Героям Хмельниччини!
Поділіться цим дописом, щоб більше людей згадали імена наших захисників.
