Про міжнародний форум, «сліпі зони» профільних чиновників та істинне обличчя «турботи»
Ось яке публічне та гнівне звернення оприлюднила ветеранка Наталя Ліщишена
22 серпня у Києві відбувся IX Міжнародний ветеранський форум — масштабний захід державного та міжнародного рівня, де Президент України особисто вручав найвищі державні нагороди. Серед відзначених — дві жінки-ветеранки з Вінниччини: моя посестра, ветеранка легендарного «Айдару» Людмила Менюк (орден княгині Ольги III ступеня) та я (орден «За заслуги» III ).
На цьому заході фізично були присутні представники Департамент Ветеранської Політики Вінницької ОДА .Їхній прямий робочий обов’язок — бачити, фіксувати й вчасно інформувати і керівництво, і суспільство про досягнення земляків.
Але що робить профільний департамент? На своїй офіційній сторінці вони публікують довгий звіт про форум із гарними фотографіями, але не знаходять ані єдиного слова про те, що дві вінницькі ветеранки отримали найвищі державні нагороди особисто від Президента України .Повна тиша декілька днів.
Зрозуміло, що очільниця обласної адміністрації Наталя Заболотна фізично не могла знати всіх деталей форуму, оскільки її там не було, а профільні підлеглі залишили її в інформаційному вакуумі та не виконали своєї роботи вчасно.
Коли ж під цим звітом Департаменту з’явилися наші справедливі запитання та коментарі із закономірним обуренням (бо ж дорога ложка до обіду), у кабінетах почалася паніка. Пост на сторінці керівництва обласної адміністрації з’явився вже пізніше і явно дуже поспішали (навіть із помітками допомоги штучного інтелекту, аби швидше загасити галас) — з неправильно написаним ім’ям ( виправили коли мій чоловік написав коментар під дописом), без згадки № указу та суті нагород.
Але найогидніше в цій ситуації — реакція самих «профільних» представників Департаменту. Замість того, щоб визнати власний косяк і саботаж, вони почали дзвонити і звинувачувати ветеранську спільноту в тому, що ми… «розводимо зраду», вимагаючи элементарної поваги до державних нагород!
Фінальною крапкою в цьому театрі лицемірства став репост цього вимушеного посту зі сторінки очильниці області на сторінці самого Департаменту з підписом: «Вітаємо колегу, пишаємося».
Ось і вся істина. Профільний департамент ветеранської політики не пишається ветеранами, яких відзначає держава. Для них захисники та ветеранки — це порожній звук і незручний фон. Їхня увага і «пишаємося» поширюються виключно на власних колег по кріслах.
Нам не потрібна ваша фальшива увага чи запізнілі репости під тиском соцмереж ( через 2 дні після події). Але ставитися до ветеранів як до предметів меблів ми вам більше не дозволимо. Ми робили, робимо і будемо робити свою роботу заради України — попри управлінський саботаж, сліпоту і дитячі відписки тих, хто досі сидить у кабінетах за державний кошт.
Наталя Ліщинина
(Друкуємо мовою оригіналу)
Рух Veteranka
Від редакції: готові вислухати позицію Департаменту
