У день, коли у лютому 2015 року він добровольцем вирушав на схід, у нього народилися онуки-двійнята. Так Мерецький Ігор Леонідович (03.07.1963 р.н.) став дідусем у житті й отримав позивний, який знав кожен побратим, — «Дід».
Він пройшов вогонь артилерійської розвідки 44-ї бригади, був коригувальником і командиром відділення. Після важкої контузії повернувся додому, де з’явився на світ третій онук. Жити б і тішитися дітьми, але лютий 2022 року знову покликав його на захист рідної землі.
Він знову взяв до рук зброю. Захищав Київ у складі добровольчого батальйону «Штурм», нищив колони окупантів на Чернігівщині. Далі — у складі 45-го стрілецького батальйону разом із 72-ю бригадою — пекельний Авдіївський напрямок: Красногорівка, Новобахмутівка.
Коли поранило командира, «Дід» прийняв командування ротою і виконав наказ — зупинив ворожі танки. Він ховав побратимів, виводив хлопців з оточення, рятував життя. Для молодих воїнів він був не просто командиром — він був батьком, наставником, рідною людиною і справжнім янголом-охоронцем.
У 2025 році Ігор Леонідович повернувся до мирного життя, проте війна ніколи не відпускає тих, хто віддав їй усе своє серце і здоров’я. Його серце зупинилося вже після служби…
Прощання з Ігорем Мерецьким відбулося 25 серпня у Свято-Преображенський кафедральний собор, поховання на Сабарівському кладовищі.
Світла пам’ять, вічна подяка і низький уклін Тобі, Діду…
Щирі співчуття родині, друзям та всім побратимам. Розділяємо ваш непоправний біль.
