«Ранок 20 серпня 2026 року для кожного киянина розпочався з жаху. Російська масована атака на столицю тривала майже дев’ять годин. Коли перші промені сонця пробилися крізь густий дим над зруйнованими будинками у Солом’янському, Святошинському та Дарницькому районах, рятувальники продовжували розбирати завали й шукати людей. За офіційними даними КМВА, кількість загиблих зросла до 15 осіб, серед них – діти. Наступний день, 21 серпня, у Києві оголосили днем жалоби.
Але в той самий час, коли на більш ніж 10 локаціях тривала пошуково-рятувальна операція та аварійні роботи, у самому серці столиці – в елітному італійському ресторані «Mario Ristorante Italiano» – панувала зовсім інша атмосфера. Там, під виття сирен та відлуння тривоги, що продовжувала розривати повітряний простір, розпочався бенкет. Привід був поважний: ексчлен Вищої ради правосуддя Дмитро Лук’янов влаштував масштабне святкування своєї відставки. До нього охоче приєдналися чинні колеги, які прибували на своїх автівках у розпал робочого дня».
Про те, як члени Вищої ради правосуддя піднімали в робочий час келихи в одному з найдорожчих ресторанів Києва, розповіла «Судово-юридична газета», абсолютно слушно зазначивши, що «ця подія – не просто вияв моральної сліпоти. Це вирок системі подвійних стандартів, яку роками вибудовував головний орган суддівського врядування. Орган, який карає пересічних суддів за найменші етичні проступки, продемонстрував повну втрату власного морального компаса».
Бенкет був організований на честь завершення повноважень Дмитра Лук’янова, чотирирічний строк якого сплив напередодні, 19 серпня 2026 року. Святкувати відставку Лук’янов вирішив негайно, 20 серпня. Незважаючи на те, що це був четвер – офіційний робочий день, коли у ВРП мали б розглядати дисциплінарні скарги та вирішувати долю тисяч заблокованих судових процесів, члени ВРП дружно перемістилися до ресторану.
Серед робочого дня в ресторані заливали очі голова ВРП Григорій Усик, члени ВРП Тетяна Спірідонова, Оксана Кваша, Віталій Махінчук, Юлія Бокова, Тетяна Бондаренко та Олена Ковбій. На п’янку прибули головні експерти з суддівської доброчесності – колишні члени ВРП, повноваження яких скінчились у серпні 2026 року, Микола Мороз і Роман Маселко.
Вже понад десять років професійний «громадський активіст» Маселко на кожному розі плескає язиком про моральний облік суддів, розповідає жахи про їхнє позасудове життя та відпочинок, подає на них скарги, які сам же ж і розглядав, доки був членом ВРП. До пари йому й Микола Мороз – колишній доцент кафедри цивільного права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, який використав посаду члена ВРП для того, щоби призначити самого себе суддею Північного апеляційного господарського суду (і це при тому, що Мороз жодного дня в своєму житті не працював у судовій системі – навіть секретарем судового засідання).
Обидва вони – Маселко й Мороз – були обрані членами ВРП на чотири роки по квоті Верховної Ради України й всі ці чотири роки займались обслуговуванням найбрудніших корупційних схем та допомагали уникнути дисциплінарної відповідальності своїй подружці – судді-шахрайці з Шевченківського районного суду Полтави Ларисі Гольник, яка по підроблених документах намагалась заволодіти гаражем психічнохворої сусідки. Для того, щоби не потрапити на лаву підсудних за шахрайство, Гольник залучила Маселка, який до обрання членом ВРП представляв її інтереси як адвокат, а після обрання членом ВРП – разом з Морозом блокував розгляд дисциплінарних скарг стосовно Гольник.
Кажуть, що під час бенкету Маселко, нарешті, помирився з членом ВРП Оленою Ковбій, яку раніше обвинувачував у тому, що вона заробляє на блокуванні розгляду дисциплінарних скарг стосовно судді Печерського районного суду Києва Сергія Вовка – подібно до того, як сам Маселко разом з Морозом заробляв на блокуванні розгляду дисциплінарних скарг стосовно судді-шахрайки Гольник.
У меню закладу під час святкування членами ВРП відставки Лук’янова фігурували устриці, що коштували 200 – 230 грн за штуку, антипасті з трюфельним медом – 770 грн, карпачо з телятини – до 665 грн, тартар із шотландського лосося – до 665 грн, рібай Аргентина – до 2190 грн за порцію, фруктова тарілка – майже 2 тисячі. Найбільше вражає винна карта: Cristal Louis Roederer – 34 800 грн за пляшку, а Veuve Clicquot – 9000 грн.
Усе це добро члени Вищої ради правосуддя споживали завдяки платникам податків країн Західної Європи, які наповнюють український бюджет, свято вірячи, що, тим самим, допомагають українському народові вистояти в боротьбі проти російської агресії.
Тепер головне – щоби члени ВРП не забули в 10-денний строк задекларувати подарунки, які вони отримали у вигляді випивки та закуски від свого колишнього колеги Лук’янова.
Володимир Бойко
