Сьогодні російські авіабомби пошкодили приміщення редакції найстарішої газети Донеччини — слов’янських «Вістей». «Ви ж були у нас», — написав мені головний редактор Олександр Кульбака, надсилаючи фотографії руйнувань.
Я кілька разів бував у цій редакції на другому поверсі. Крайній раз – у липні 2023 року. Пам’ятаю її кабінети, техніку, підшивки газет і архів. Тут минули десятиліття журналістського життя нашого колеги й активіста НСЖУ Олександра Григоровича Кульбаки.
Після повномасштабного вторгнення Олександр Григорович був змушений залишити Слов’янськ: спочатку релокувався до Дніпропетровської області, нині живе в Одесі. Команда давно працює дистанційно, але від цього сьогоднішні руйнування болять не менше. У цій редакції — величезна частина його життя і 109-річна історія газети.
О 4:20 російські війська скинули три керовані авіабомби КАБ-500 на центральну частину Слов’янська. Одна людина загинула, п’ятеро поранені, пошкоджено 12 багатоповерхівок. Сильно зруйнована розташована поруч будівля «Друкарського двору»: там виникла пожежа, половину будинку знесло.
«У нас повилітали вікна, решітки, рами. Коли переїжджали, забрали те, що могли: ноутбуки забрали, а стаціонарні комп’ютери, принтери, сканери та меблі залишилися. У якому стані це майно, невідомо», — розповів у коментарі для НСЖУ Олександр Кульбака.
Удруге редакція «Вістей» постраждала внаслідок російського обстрілу. У 2014 році, після двох із половиною місяців окупації Слов’янська, Олександр Григорович повернувся до свого кабінету з вибитими вікнами. На столі лежав товстий шар пилу, а вітер розносив кабінетом газети й папери. Через два тижні після звільнення міста редакція відновила регулярний випуск газети.
Відродилися «Вісті» й після вимушеної перерви, спричиненої повномасштабним вторгненням. Завдяки спільній програмі НСЖУ та шведських партнерів Frontline Press газета виходить двічі на місяць на чотирьох шпальтах тисячним накладом. Її друкують у Вінниці, доставляють до Слов’янська «Новою поштою» та безкоштовно роздають там, де збирається найбільше людей: в управлінні соціального захисту, поліклініках та інших установах.
До недавнього часу газету доставляли й у прифронтові села. Редактор пояснює це дуже просто: якщо волонтери безкоштовно привозять людям хліб, неможливо поруч продавати їм газету. Тому разом із хлібом людям роздавали й «Вісті». Тепер ці поїздки припинили через різке погіршення безпекової ситуації.
10 вересня газеті виповниться 109 років. Сьогодні «Вісті» є найстарішим друкованим виданням Донеччини, яке продовжує виходити.
«Завдяки Спілці ми зараз виходимо. Сподіваюся, і далі будемо. Хоч редакції буде чи не буде — газета, сподіваюся, буде виходити», — говорить Олександр Кульбака.
Олександре Григоровичу, тримайтеся! Ми поруч із вами та командою «Вістей».
Журналісти важливі!
Національна спілка журналістів України (НСЖУ)
