Вони віддали найдорожче – своє життя, щоб жили ми. Віддаймо шану кожному. З початку війни редакція «33-го» вшановує кожного Героя, що повернувся на щиті.
Сергій Булах
У Старосинявській громаді відбулося прощання із Сергієм Булахом.
Сергій родом з Кіровоградщини. За фахом був електромонтажником. У 2016 році переїхав до села Дашківці. На захист країни Сергій Булах став у березні 2022 року. Ніс службу на Сумському, Запорізькому та Херсонському напрямках. Відбивав окупантів, зокрема в Охтирці, Гуляйполі й Костирці.
Воїн загинув 18 серпня 2026 року під час виконання бойового завдання у Херсонській області, поблизу села Костирка, внаслідок влучання ворожого FPV-дрона.
Його життя обірвалося на 47-му році.
Василь Болюх
У Судилківській громаді повідомили про загибель воїна Василя Болюха.
Василь був родом із Судилкова. Навчався у Шепетівському профліцеї (ПТУ №20), де здобув професію електрозварювальника.
Чоловік став на захист країни у 2026 році. Був на Запорізькому напрямку у складі 225-го окремого штурмового полку Сухопутних військ Збройних сил України. Загинув 14 серпня 2026 року під час виконання бойового завдання.
Василю Болюху назавжди залишилося 48.
Володимир Лавренчук
У Старокостянтинівській тергромаді провели в останню земну дорогу захисника Володимира Лавренчука.
Захисник помер 16 серпня 2026 року в Дніпропетровській області.
Йому назавжди 51.
Іван Головач
У Хмельницькому провели до місця останнього спочинку захисника Івана Головача.
Із початком повномасштабного вторгнення, у 2022 році, Іван добровольцем долучився до лав Збройних сил України. Службу проходив у 30-й окремій механізованій бригаді імені Костянтина Острозького.
Був на захисті міста Суми. Потім служив у 30-ій окремій механізованій бригаді.
Герой загинув 12 серпня 2026 року.
Йому навіки залишиться 26.
Сергій Кондратюк
Ганнопільська громада провела в останню земну дорогу захисника Сергія Кондратюка.
Він народився 22 жовтня 1988 року в місті Ленінград. Згодом родина переїхала до Славути. Вступив до Національного університету «Львівська політехніка».
У цивільному житті Сергій працював на Славутському комбінаті «Будфарфор», а згодом у компанії «Геберіт».
У листопаді 2024 року захисника призвали на військову службу.
Життя воїна раптово обірвалося 17 серпня 2026 року, коли він перебував у виїзному патрулі поблизу населеного пункту Меджибіж.
Сергію Кондратюку навіки залишиться 37.
Євген Сівак
До Новоушицької громади «на щиті» повернувся 28-річний головний сержант Євген Сівак (Фізрук).
Євген народився 15 червня 1996 року в селі Садове. Вступив до Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка, де здобув професію вчителя фізкультури.
Разом із сім’єю Євген Сівак проживав у Кам’янці-Подільському. В цивільному житті працював торговим експедитором.
Після повномасштабного вторгнення долучився до війська. Службу проходив у складі 144-ї окремої механізованої бригади. Боронив країну на Донеччині.
Понад два роки захисник вважався зниклим безвісти. Нещодавно ДНК-експертиза підтвердила загибель воїна.
Герой загинув 25 червня 2024 року у Покровському районі Донецької області.
Сіваку навіки залишиться 28.
Андрій Рижук
У Славуті в останню дорогу провели сержанта Андрія Рижука. Чоловік народився 28 липня 1970 року в німецькому місті Карл-Маркс-Штадт. Через три роки сім’я переїхала в Славуту.
Працював ливарником на комбінаті «Будфарфор». Згодом працював у ДП «Славутський лісгосп». Трудився і за кордоном, і на рідній землі. Проживав у Славуті, а останні 12 років – у селі Голики Славутської громади.
25 лютого 2026 року Андрія мобілізували. Служив на посаді старшого стрільця-вогнеметника 2 механізованого відділення механізованого батальйону військової частини А7028.
11 серпня 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Олексієво-Дружківка Краматорського району Донецької області серце захисника зупинилося.
Йому назавжди 56 років.
Анатолій Сивун
На фронті загинув 30-річний житель Новоушицької громади Анатолій Сивун. Захисник народився 9 травня 1995 року в селі Вільховець.
Був призваний по мобілізації у 1-й окремий штурмовий полк імені Дмитра Коцюбайла «Да Вінчі».
22 березня 2026 року під час виконання бойового завдання зник безвісти. Відтоді рідні чекали на добру звістку з фронту. Але, на жаль, за результатами експертизи ДНК було підтверджено, що Анатолій загинув.
Вадим Ткачик
До Дунаєвецької тергромади «на щиті» повернувся захисник Вадим Ткачик.
Він народився 22 березня 1993 року в селі Воробіївка. Здобув професію молодшого техніка-механіка у професійному училищі «Балин». Працював різноробочим і вантажником.
До війська Вадима Ткачика мобілізували чотири місяці тому. Спочатку перебував у районі Калинівки, згодом виконував бойові завдання на Дніпропетровщині та поблизу Краматорська.
Він загинув 14 серпня 2026 року під час виконання бойового завдання на Покровському напрямку. Вадиму Ткачику назавжди залишилося 33.
Віталій Шклярук
У Славуті провели в останню земну дорогу захисника Віталія Шклярука.
Віталій Шклярук народився у 1985 році у казахстанському місті Ленінськ, у родині військового. Зростав на Славутчині. Вступив до Житомирського професійно-технічного училища №5 та здобув професію столяра-будівельника. 20 років працював на підприємствах Славутчини.
Він був Почесним донором України.
У вересні 2024 року Віталій Шклярук став на захист країни. Служив у 81-й окремій аеромобільній Слобожанській бригаді. Донедавна вважався безвісти зниклим. Смерть підтвердила ДНК-експертиза. Воїн загинув 10 листопада 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Білогорівка Сєвєродонецького району Луганської області.
Йому назавжди залишилося 39.
Дмитро Кучер
У Меджибізькій громаді попрощалися із захисником Дмитром Кучером. Чоловік мешкав у селі Требухівці. До служби у війську Дмитро працював перевізником, а також був оператором котельні у Меджибізькому територіальному центрі соціального захисту населення.
Боронити країну Дмитро Кучер пішов у січні 2026 року. Був прикордонником. 18 серпня 2026 року, під час відпустки, серце захисника зупинилося.
Геннадій Гавдюк
На Кам’янеччину «на щиті» повернувся воїн Геннадій Гавдюк. Військовий родом із села Гаврилівці, що у Жванецькій громаді.
Він народився 29 липня 1972 року. Здобув професію електрика. Чоловік працював трактористом у колгоспі.
У 2024 році Геннадія призвали на військову службу. З жовтня минулого року захисник вважався зниклим безвісти. Результати ДНК-експертизи підтвердили загибель воїна. Він загинув 5 жовтня 2025 року під час виконання бойового завдання.
Захисник загинув на 54-му році життя.
Дмитро Мокропул
У Нетішинській тергромаді провели в останню земну дорогу Дмитра Мокропула.
Він родом із Криму. До Нетішина переїхав у 2011 році. Дмитро працював на будівництві, займався ремонтами, певний час працював на автозаправній станції.
На захист країни Дмитро Мокропул став на початку 2024 року. Спершу як штурмовик, згодом перевівся до стрілецького підрозділу. Воїн двічі отримував поранення на війні. Після одного з них проходив лікування у Запоріжжі, переніс три операції. Після лікування й реабілітації знову повернувся до своїх побратимів.
21 травня 2025 року зв’язок із Дмитром обірвався, відтоді він вважався безвісти зниклим. Після проведення обміну тілами та ДНК-експертизи загибель захисника підтвердилася.
Дмитрові Мокропулу був 41 рік.
Микола Безфамільний
У Полонській громаді відбулося прощання з військовим Миколою Безфамільним. Він мешкав у селі Черніївка.
З перших днів повномасштабного вторгнення обороняв країну. Останнім часом був військовослужбовцем 2-го відділу Шепетівського РТЦК та СП.
Його життя обірвалося 18 серпня 2025 року.
Миколі Безфамільному назавжди залишиться 36…
Руслан Дитко
У Новодунаєвецькій громаді попрощалися з Русланом Дитком.
Руслан народився 5 травня 1978 року в селі Тинна.
Працював трактористом у ТОВ «Поділля». Після розпаду підприємства продовжив працювати різноробочим у сільському господарстві.
Був мобілізований до лав Збройних сил України.
Руслан Дитко загинув 5 серпня 2026 року під час виконання бойового завдання.
Йому назавжди залишилося 48.
Сергій Карабашев
У Кам’янці-Подільському відбулося прощання із Сергієм Карабашевим.
Він був кадровим військовим. За плечима захисника — багаторічна військова служба. До лав Збройних сил України він став ще у 2003 році, проходив строкову службу, службу за контрактом, а з 25 лютого 2022 року — військову службу за мобілізацією.
Воїн загинув 18 грудня 2024 року поблизу населеного пункту Дар’їно Суджанського району Курської області, виконуючи бойове завдання.
Війна обірвала життя Сергія Карабашева, коли йому було 40 років.
Віктор Семенюк
У Нетішинській тергромаді провели на вічний спочинок Віктора Семенюка. Упродовж кількох років він ніс військову службу, захищаючи Україну. Нетішинська громада неодноразово долучалася до допомоги Віктору Семенюку та підрозділу, в якому він служив.
Орест Бондарчук
Нетішинська громада провела в останню земну дорогу захисника Ореста Бондарчука. Він народився 30 січня 1976 року. Вступив до місцевого професійного училища, де здобував професію зварювальника. Близько дев’яти років Орест жив і працював за кордоном. Повернувшись до Нетішина, працював у лікарні, а останнім часом – у Палаці культури міста Нетішина.
У липні 2024 року чоловік долучився до лав Збройних сил України. Захисник проходив службу в складі механізованого підрозділу. Боронив країну на Донецькому напрямку.
Тривалий час вважався зниклим безвісти. Життя воїна обірвалося 23 жовтня 2024 року.
Оресту Бондарчуку навіки залишиться 48.
В’ячеслав Височанський
Кам’янець-Подільська громада провела у засвіти воїна В’ячеслава Височанського.
До війська В’ячеслав долучився у 2024 році. Захисник був механіком відділення технічного обслуговування взводу технічного забезпечення самохідного артилерійського дивізіону.
Герой загинув 15 квітня 2026 року, виконуючи бойове завдання поблизу населеного пункту Маломихайлівка Синельниківського району Дніпропетровської області.
В’ячеславу Височанському навіки залишиться 27.
Сергій Шалаєв
У Хмельницькому провели в останню земну дорогу воїна Сергія Шалаєва.
До служби у війську він працював на керівній посаді в магазині.
Служив у 23-й окремій механізованій бригаді.
Понад рік вважався зниклим безвісти. Загибель підтвердила ДНК-експертиза. Сергій Шалаєв загинув 2 травня 2025 року, виконуючи військовий обов’язок на Донеччині.
Йому навіки 35 років.
Артем Кедрун
У Теофіпольській тергромаді провели в останню земну капітана Державної прикордонної служби України Артема Кедруна зі Святця.
Артем народився 9 січня 2002 року. Вступив до Національної академії Державної прикордонної служби України. У 2023 році завершив навчання за спеціальністю «Безпека державного кордону» й отримав звання лейтенанта.
Після навчання Артем доєднався до Волинського прикордонного загону. Понад два роки охороняв державний кордон на напрямку з Білоруссю. Згодом Артем продовжив службу у комендатурі швидкого реагування. Торік у складі підрозділу вирушив для виконання бойових завдань у Харківську область. Там офіцер дістав поранення. У липні цього року Артем знову вирушив на передову.
Він загинув 10 серпня 2026-го року під час виконання бойового завдання на Харківщині.
Йому було лише 24 роки.
Роман Данилюк
У Славутській громаді відбулося прощання із захисником Романом Данилюком.
Він родом зі Славути. Після закінчення профліцею працював автослюсарем на місцевому заводі «Будфарфор».
До війська чоловіка мобілізували влітку 2024 року. Він став матросом 40-ї окремої бригади морської піхоти. Виконував бойові завдання на Харківському напрямку та брав участь у боях на Курщині, де отримав поранення. Але навіть після поранення не залишив службу.
Воїн загинув 8 серпня 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Тарасівка Дніпропетровської області.
Романові Данилюку було 34 роки.
Богдан Андрусяк
До Чемеровецької тергромади «на щиті» повернувся воїн Богдан Андрусяк.
Богдан був родом із Івано-Франківщини, у 2010 році переїхав на Хмельниччину. Мешкав у селі Залісся. Працював у ПП «Аграрна компанія 2004».
У жовтні 2023 року Богдан Андрусяк став на захист країни. Був старшим матросом. Виконував бойові завдання у Донецькій, Сумській, Херсонській та Дніпропетровській областях.
Загинув 8 серпня поблизу населеного пункту Тарасівка Дніпропетровської області.
Воїну назавжди залишилося 50.
Назар Троян
У Волочиській громаді попрощалися із захисником Назаром Трояном.
Він народився 20 грудня 1993 року в селі Довгалівка Білогірського району Хмельницької області. Згодом сім’я переїхала до села Авратин. За фахом Назар Троян був трактористом. Працював різноробочим в агрофірмі.
У червні 2024 року чоловік доєднався до війська. Служив на посаді гранатометника.
Донедавна вважався безвісти зниклим. Воїн загинув 16 листопада 2024 року, не доживши до свого 31-го дня народження трохи більше місяця.
Микола Галімський
До Плужненської тергромади прийшла звістка про загибель воїна Миколи Галімського.
Микола народився 10 серпня 1975 року. З перших днів повномасштабної війни він став на захист України. Був головним сержантом взводу у парашутно-десантному батальйоні.
Донедавна вважався безвісти зниклим. 14 травня 2025 року Микола загинув поблизу населеного пункту Сухий Яр Покровського району Донецької області.
Воїну назавжди залишилося 49 років.
Андрій Гаврилюк
У Чорноострівській громаді провели на вічний спочинок воїна Андрія Гаврилюка.
Він народився і виріс у селі Мар’янівка.
Працював в Україні та за кордоном, виконував будівельні роботи, працював водієм.
9 квітня 2024 року Андрій був мобілізований до лав Збройних сил України. Після військової підготовки він продовжив службу у складі 148-ї окремої артилерійської Житомирської бригади Десантно-штурмових військ ЗСУ. Був командиром гармати першого самохідного артилерійського взводу.
Його життя обірвалося 14 серпня 2026 року внаслідок автотрощі.
Андрієві Гаврилюку було 32 роки.
Ми продовжуємо збирати та зберігати історії про кожного захисника, щоб їхній подвиг назавжди залишився в пам’яті поколінь.
Вічна пам’ять та слава Героям Хмельниччини!
Поділіться цим дописом, щоб більше людей згадали імена наших захисників.
