Києво-Печерська Лавра, заснована 1051 року преподобними Антонієм і Феодосієм Печерськими, стала колискою монашеського життя та осередком духовного подвигу на українських землях. Її слава поширювалася завдяки молитві, посту та праведному життю іноків, які надихали наступні покоління на служіння Богові.

За словами «Києво-Печерського патерика», обитель була заснована «сльозами, постом, молитвою і бдінням». Преподобний Антоній не мав земних багатств, але здобув духовні скарби через аскетичне життя.

Монахи відзначалися строгим постом, молитвою, поклонами та стриманістю, сяючи прикладом духовної сили. Подвижники, долаючи спокуси вірою, терпінням і молитвою, досягали духовної досконалості. Багато з них, які жили з XI до XV століття, прославилися своїм подвигом, хоча про більшість збереглися лише короткі відомості.