Вони не побачать світанку, який ми зустрічаємо. Не обіймуть дітей. Не зателефонують мамі. Не скажуть дружині: «Я вже їду додому».
Бо вони віддали своє «завтра» — за наше.
За можливість говорити українською. Жити. Любити. Виховувати дітей. Мріяти про майбутнє.
За кожен ранок жити у вільній незалежній Україні ми платимо ціною, яку неможливо виміряти.
Схиляємо голови перед Героями.
Обіймаємо подумки їхніх рідних.
І обіцяємо: ми не забудемо. Ні імен. Ні подвигу. Ні ціни нашої свободи.
Вічна пам’ять усім, хто загинув за Україну.
Герої не вмирають. Вони живуть доти, доки живе пам’ять про них.
