У серпні 2026 року медіапростір сколихнула новина про затримання в Києві представниками ТЦК та СП керуючого Тульчинською єпархією УПЦ МП митрополита Сергія (в миру — Аніцоя Сергія Леонідовича). Тоді архієрея відпустили через «правовий казус», а його захист заявив про незаконне вилучення українського паспорта. Проте офіційні судові документи Одеського окружного адміністративного суду зривають маску «жертви» з церковного посадовця та демонструють цинічну юридичну гру.

Як свідчить ухвала суду у справі № 420/13205/26, ієрарх не просто знає про відсутність у нього законних підстав вважатися українцем, а й офіційно використовує факт позбавлення громадянства, щоб ухилитися від конституційного обов’язку із захисту Батьківщини.

Юридичне визнання: указ Президента більше не «незаконний»?

Наприкінці 2022 року Указом Президента України № 898/2022 громадянство на той час архієпископа Сергія (Аніцоя) було позбавлено через наявність російського паспорта, отриманого в Криму. Тоді в УПЦ МП гучно заявляли про «релігійні переслідування», а сам арієпископ Сергій (Аніцой) навіть намагєтьсяся оскаржити це рішення у Верховному Суді.

Проте, зіткнувшись із реальною перспективою мобілізації, митрополит кардинально змінив риторику. Згідно з матеріалами судової справи, його адвокат подав позов до Одеського районного ТЦК та СП. Головна вимога позову — визнати протиправною бездіяльність ТЦК та зобов’язати військових виключити митрополита Сергія (Аніцоя) з військового обліку саме на підставі припинення громадянства України відповідно до Указу Президента.

Пряма цитата з ухвали суду:

«…зобов’язати Одеський РТЦК та СП виключити Аніцоя Сергія Леонідовича… з військового обліку… у зв’язку з припиненням громадянства України відповідно до Указу Президента України від 28 грудня 2022 року № 898/2022».

Таким чином, у судовому порядку церковний ієрарх фактично визнав законність і чинність Президентського указу. Офіційно вимагаючи визнати себе негромадянином України для взаємодії з ТЦК, Аніцой де-факто підтвердив, що його український паспорт є недійсним, а сам він є іноземцем (громадянином країни-агресора).

Втеча від обов’язку за допомогою російського паспорта

Стаття 65 Конституції України чітко зазначає, що захист

Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов’язком громадян України.

Для тисяч вірян та простих українців цей обов’язок став священним. Натомість високопоставлений митрополит УПЦ МП вирішив використати свій статус особи без українського громадянства (і з очевидним російським бекграундом) як ідеальний юридичний щит.

Замість того, щоб доводити свою приналежність до українського народу чи допомагати країні у важкий час, митрополит Сергій Аніцой через суд вимагає оперативно внести відомості про його «абсолютну невійськовозобов’язаність» до Єдиного державного реєстру («Оберіг»). Паспорт держави-агресора, який раніше намагалися приховати, став для керівника Тульчинської єпархії легальним інструментом, щоб уникнути будь-яких обов’язків перед державою, в якій він продовжує жити, служити та користуватися матеріальними благами.

Спрощений порядок для швидкого результату

Суддя Одеського окружного адмінсуду М.В. Хлімоненкова 1 червня 2026 року відкрила провадження у цій справі. Ба більше, за клопотанням сторони митрополита Сергія (Аніцоя), справу розглядатимуть за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та зайвого розголосу — суто за наявними матеріалами.

Поки Тульчинська єпархія транслює у публічний простір заяви про нібито «тиск на церкву» та «свавілля ТЦК», у залі суду їхній очільник тихо і цинічно відхрещується від України на папері, аби гарантувати собі безпечне перебування в тилу.