Народився в околицях Антиохії Сирійської в середині IV століття в бідній родині. У юності пас овець. Одного разу, прийшовши до храму, почув заповіді Блаженств (Мф. 5:3–12), і в його серці зародилося прагнення до праведного життя. Він почав ревно молитися Богові, просячи вказати шлях до спасіння.

Невдовзі Симеону наснився сон після якого він залишив дім і прийняв монашество, а згодом усамітнився в сирійській пустелі. Там започаткував новий вид подвигу – стовпництво: оселився на стовпі й постійно перебував у молитві, переносячи спеку, холод і негоду.

Преподобний прожив понад сто років і відійшов до Господа під час молитви в 459 році. Церква називає його «небесною людиною, земним ангелом і світильником світу».

В Свято-Вознесенському чоловічому монастирі є ікона з часткою святих мощей преподобного Симеона Стовпника.