Як ліцей №3 став заручником кадрової війни мера
1 вересня в Кам’янці-Подільському пройшло не так, як мало б. Поки в більшості шкіл лунав перший дзвоник, батьки та педагоги ліцею №3 стояли під стінами міської ради — вже вкотре. Свято знань цього року розпочалося з протесту, а не з лінійки.
Що сталося
Напередодні міський голова М. Посітко відвідав ліцей і представив колективу нову керівницю — Світлану Боднар. Офіційна версія: головне завдання нової директорки — “забезпечити стабільну роботу закладу” і “належну підготовку” до навчального року. Рішення, за словами очільника міста, ухвалюватимуться “виключно в межах чинного законодавства”.
Але сам колектив бачить ситуацію інакше. Батьки й педагоги вимагають повернення на посаду попередньої директорки Оксани Токар і пояснень — чому саме зараз, саме так, без прозорого конкурсу, відбулася заміна керівництва. На зустрічі під міськрадою лунали крики “Ганьба!” — а сам мер до громади вкотре не вийшов, залишивши пояснення представникам своєї команди, які, за словами присутніх, взагалі відмовилися щось коментувати.
“Роздмухування скандалу”
Показово, що паралельно провладні ресурси вже почали відпрацьовувати іншу лінію — звинувачувати самих вчителів і батьків у “роздмухуванні політичного скандалу” та заангажованості. Це класичний прийом: коли немає що відповісти по суті вимог, зручніше делегітимізувати тих, хто ці вимоги висуває.
Що це насправді нагадує
Якщо подивитися на ситуацію ширше — це вже не перший випадок, коли зміна керівництва навчального закладу в місті відбувається без публічного, зрозумілого конкурсу і на тлі мовчання влади щодо причин. Логіка, яка напрошується: керівник школи — це не просто адміністративна посада, а канал впливу на колектив, а через нього — на батьків, тобто на виборців. Призначення “зручних” директорів дозволяє формувати лояльність там, де формально ніхто нічого не порушує, бо посилання на воєнний стан і “законодавство” завжди під рукою.
Це поки версія, яку напрошується сама ситуація підказує — не доведений факт. Але саме тому влада, яка справді нічого не приховує, найпростіше могла б цю версію спростувати: вийти й пояснити. Замість цього — тиша, відпустки й чергова зустріч під стінами ради.
Що далі
Колектив ліцею №3 каже прямо: вимоги мінімальні — прозорий конкурс, діалог, керівник, якому довіряють. Поки ці вимоги залишаються без відповіді, кожна нова “презентація” директора виглядатиме не як кадрове рішення, а як демонстрація сили.
Ольга Стояновська
