Світ здається абсолютно несправедливим, а серце розривається від болю, який неможливо вгамувати.

Сьогодні ми провели в останню путь мого  кумчика –  Володимира Охріменка.

Ти був неймовірно веселим, справжнім, без жодної фальші, і дуже щирим. Згадую наше знайомство, всі наші спільні свята – ти завжди був душею компанії, запальним, тим, хто приносив із собою радість і сміх. Без твоєї енергії світ став набагато тьмянішим.

Вовчик ти відвоював за нашу свободу більше 4 років. Понад чотири роки в надважких умовах, на межі людських сил, захищав нас і тримав фронт.

На жаль, війна вбиває не лише осколками та кулями… Вона підступно забирає здоров’я. Ти віддав усього себе, до останнього подиху й доостанньої краплі сил.

Не пройшло й 5 місяців, як ми поховали нашого кума Ігоря Осіпчука,  з яким ми хрестили твою донечку Анюту, а тепер ти.

Ти пішов за обрій, але залишив по собі стільки світла, тепла та незабутніх спогадів. Дякую тобі за те, що був у моєму житті, за твою підтримку, щирість і все те добре, що ми пережили разом. Більше немає слів…. лише невимовна туга.

Я обіцяю берегти та  допомагати твоїй донечці,  нашій Анютці, тепер це моя місія.

Спочивай із миром, кумчику. Світла і вічна тобі пам’ять.

Ти назавжди в наших серцях.

Ірина Баранович