Вони віддали найдорожче – своє життя, щоб жили ми. Віддаймо шану кожному. З початку війни редакція «33-го» вшановує кожного Героя, що повернувся на щиті.
Володимир Кропельницький
Кам’янець-Подільська громада провела в останню земну дорогу захисника Володимира Кропельницького.
Володимир мав сержантське звання. Був механіком-водієм-радистом. До лав ЗСУ чоловік доєднався у грудні 2025 року. Під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Стариця Харківської області отримав поранення внаслідок атаки ворожого FPV-дрона. Його життя обірвалося 18 серпня від отриманих поранень на фронті.
Герою назавжди залишилося 57 років…
Володимир Катеренчук
У Хмельницькому провели в останню земну дорогу захисника Володимира Катеренчука. Його мобілізували в січні 2026 року, служив у підрозділі Сухопутних військ ЗСУ.
Володимир Катеренчук загинув 20 серпня 2026 року під час виконання бойового завдання на Харківському напрямку.
Йому навіки залишиться 58 років.
Сергій Данильчук
В Улашанівській громаді попрощалися із захисником, молодшим сержантом Сергієм Данильчуком.
Сергій народився 21 липня 1996 року в селі Покощеве на Житомирщині. Здобув професію водія і тракториста-механіка в Андрушівському професійно-технічному ліцеї. Працював за спеціальністю.
У листопаді 2021 року підписав перший контракт із Збройними силами України. Був старшим механіком-водієм пожежної роти, командиром танка, а згодом – водієм самохідного артилерійського взводу.
Сергій Данильчук був нагороджений відзнаками «Хрест Сил логістики» та «Учасник бойових дій». Також мав подяку від особового складу 92-ї бригади.
Із травня 2025 року захищав Україну на Харківщині, Дніпропетровщині та Запоріжжі.
Військовий загинув 21 серпня 2026 року під час виконання бойового завдання у районі населеного пункту Тимошівка Запорізької області.
Йому навіки залишиться 30 років.
Валентин Смусь
У Славуті попрощалися зі старшим солдатом Валентином Смусем.
Валентин народився 10 серпня 1998 року у Славуті. Здобув спеціальність «Архітектура та містобудування» у Рівненському національному університеті водного господарства та природокористування. До лав ЗСУ чоловік приєднався 28 серпня 2022 року. Служив у 72-й окремій механізованій бригаді імені Чорних запорожців.
Валентин вважався зниклим безвісти. Однак нещодавно ДНК-експертиза підтвердила загибель воїна 5 березня 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу Бахмута Донецької області.
Йому назавжди залишилося 24 роки.
Андрій Тараканов
Теофіпольська громада провела в останню дорогу захисника Андрія Тараканова, 1980 року народження, жителя селища Теофіполь.
Військовослужбовець загинув 18 серпня 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Олексієво-Дружківка Краматорського району Донецької області.
Йому назавжди залишиться 46 років.
Володимир Бак
У Ярмолинецькій громаді відбулося прощання із воїном Володимиром Баком.
Володимир народився 28 жовтня 1967 року у місті Калуш, однак змалечку перебрався з родиною на Ярмолинеччину.
До служби у війську працював у Скаржинецькій обласній психіатричній лікарні. Звідси 1 лютого 2023 року був призваний до лав ЗСУ. Служив неподалік від сина Богдана, який теж став на захист країни.
Він помер 20 серпня 2026 року на території військового підрозділу, де проходив службу.
Йому назавжди залишилося 58.
Руслан Коломієць
Мешканці Понінківської тергромади віддали останню шану захисникові Русланові Коломійцю, 1972 року народження
Захисник тривалий час вважався зниклим безвісти. Згодом підтвердилася його загибель: воїн поліг 14 грудня 2024 року, виконуючи бойове завдання поблизу населеного пункту Руське Порічне Курської області російської федерації.
Герою назавжди залишилося 52.
Сергій Царьов
На війні загинув захисник із Городоцької громади Сергій Царьов, 1982 року народження.
Військовослужбовець став на захист України на початку повномасштабного вторгнення. Служив у складі військової частини 3035 Національної гвардії України.
Загинув 22 серпня 2026 року в районі населеного пункту Миколаївка Донецької області.
Василь Томчук
«На щиті» на рідну Ізяславщину повернувся Василь Томчук.
Василь ніс службу у кулеметному відділенні механізованого батальйону.
Захисник помер 23 серпня 2026 року в одному з медичних закладів Ужгорода внаслідок отриманого поранення під час виконання бойового завдання.
Андрій Дацьков
У Хмельницькому провели в останню дорогу Андрія Дацькова.
Захисник народився 8 листопада 1977 року. В мирному житті працював у сфері нерухомості, згодом – менеджером.
На початку 2026-го Андрія мобілізували. Служив у 3-й окремій важкій механізованій «Залізній бригаді». Бойові завдання виконував на Харківщині.
Андрій Дацьков загинув 18 серпня 2026 року на Харківщині внаслідок російського ракетного удару.
Йому назавжди залишиться 48 років.
Павло Ковальчук
Повернувся додому «на щиті» Павло Ковальчук з села Улашанівка.
Він народився 9 липня 2001 року. Здобув професію зварювальника у Нетішинському ліцеї та працював на підприємстві «ЕкоФарм».
20 вересня 2024 року чоловік підписав контракт із ЗСУ та служив стрільцем у військовій частині.
Понад рік хлопець вважався зниклим безвісти. Нещодавно офіційно підтвердили загибель Павла Ковальчука 6 червня 2025 року під час бойового завдання поблизу села Андріївка Сумського району.
Йому назавжди залишиться 23 роки.
Наталія Шелестова
У Хмельницькому попрощалися із захисницею Наталією Шелестовою.
До лав Збройних сил України жінка долучилася майже два роки тому. Вона служила у 425-му окремому штурмовому полку «Скеля».
Наталія Шелестова загинула 18 травня 2026 року під час виконання бойового завдання на Дніпропетровщині.
Захисниці назавжди залишилося 39 років.
Владислав Григоренко
У Білогір’ї на Хмельниччині попрощалися із 27-річним військовослужбовцем Національної гвардії України Владиславом Григоренком.
Хлопець активно займався дзюдо й неодноразово здобував перемоги на змаганнях. Пізніше поїхав за кордон, де продовжив навчання.
У 2021 році Владислав повернувся в Україну. Після початку повномасштабного вторгнення він долучився до захисту держави та воював на Київщині. Згодом військовослужбовець проходив службу у 2-му відділенні почесної варти Національної гвардії України.
За день до трагедії воїн разом із нареченою подав заяву до РАЦСу, однак 19 серпня 2026 року його життя раптово та трагічно обірвалося.
У жовтні йому мало виповнитися 28 років.
Валерій Прохорчук
На Летичівщині провели в останню дорогу захисника Валерія Прохорчука.
Валерій був родом із Летичівської громади. Проживав у селі Лісо-Березівка Ялинівського старостинського округу. Професію тракториста здобував у Хмільницькому аграрному центрі професійно-технічної освіти.
З початком війни розпочав військову службу за контрактом. За мужність і героїзм нагороджений відзнакою міністра оборони України – «Хрест Ракетних військ і артилерії», відзнакою командира оперативно-тактичного угрупування «Луганськ» – медаллю «Захисник Сходу», відзнакою Президента України «За оборону України» та іншими нагородами.
Молодший сержант загинув 18 серпня 2026 року під час виконання бойового завдання на Донеччині.
Життя воїна обірвалося у 22 роки.
Тарас Пригода
У Хмельницькому провели в останню земну дорогу захисника Тараса Пригоду.
У мирному житті Тарас займався ремонтом офісної техніки.
Після мобілізації проходив службу у протиповітряній обороні, потім його перевели у 32-гу окрему механізовану Сталеву бригаду.
Із грудня 2024 року захисник вважався зниклим безвісти. Нещодавно результати ДНК-експертизи підтвердили загибель Героя.
Тарас Пригода загинув 6 грудня 2024 року під час виконання бойового завдання на Донеччині.
Йому навіки залишиться 42.
Іван Комар
В Улашанівській громаді повідомили про загибель Івана Комара, 1977 року народження.
Іван проходив військову службу у військовій частині А4699.
Захисник загинув 30 червня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Новий Путь Глушківського району Курської області.
Дмитро Левитурський
Кам’янець-Подільська громада попрощалася із захисником Дмитром Левитурським, який народився 28.05.1988 року. Дмитро був призваний за мобілізацією до лав Збройних сил України 26 січня 2026 року.
12 серпня 2026 року Дмитро Левитурський помер у місті Одеса внаслідок хвороби.
Олег Савчук
У Старосинявській громаді повідомили про загибель Олега Савчука.
Олег народився 15 квітня 1977 року у Старій Синяві. Вступив до Пилявського професійно-технічного училища, навчався на водія, тракториста-машиніста. Працював у ТОВ «Старосинявський рибгосп». Згодом трудився на АЗС у Старій Синяві.
Олег Савчук захищав державу з 2014 року на різних напрямках фронту.
Із вересня 2025 року вважався зниклим безвісти. За результатами ДНК-експертизи особу військового було встановлено.
Загинув Олег Савчук 9 вересня 2025 року поблизу населеного пункту Торецьке Покровського району Донецької області під час виконання обов’язків військової служби.
Військовослужбовцю було 48 років…
Андрій Кравчук
Повернувся «на щиті» у Полонську громаду Андрій Кравчук, 13.07.1997 року народження, уродженець м. Полонне.
Андрій став на захист України в листопаді 2021 року. Служив старшим водієм першого штурмового відділення штурмового батальйону.
Він загинув 24 серпня 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Греківка Луганської області.
Микола Опанасюк
У Славутській громаді повідомили про загибель солдата Миколи Опанасюка.
Чоловік народився 18 жовтня 1977 року в Шепетівці. Певний час працював у будівельній бригаді, яка виконувала роботи в різних куточках України.
7 березня 2024-го Миколу Опанасюка мобілізували. Служив у 33-й окремій механізованій бригаді. У серпні 2025 року брав участь у Курській операції, де був поранений, але після відновлення повернувся до служби.
18 серпня 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Кравцівка Куп’янського району Харківської області військовослужбовець отримав численні тяжкі поранення внаслідок ураження дроном-камікадзе. Лікарі боролися за його життя 5 днів. Однак 23 серпня 2026 року Микола Опанасюк помер.
Йому назавжди 48 років.
Вадим Білий
У Гуменецькій громаді зустріли «на щиті» Вадима Білого, 22 квітня 1991 року народження.
Вадим став до лав ЗСУ 10 жовтня 2023 року. Військовослужбовець загинув 21 серпня 2026 року на Дніпропетровщині, поблизу населеного пункту Федорівське Синельниківського району внаслідок удару FPV-дрона.
Йому назавжди 35 років.
Дмитро Юлик
У Слобідсько-Кульчієвецькій громаді повідомили про загибель старшого лейтенанта Дмитра Юлика, 22 грудня 1990 року народження.
Він служив ординатором лікувального відділення медичної роти.
Руслан Тарнавський
У Старосинявській громаді повідомили про смерть старшого лейтенанта Руслана Тарнавського, 1975 року народження.
Із жовтня 2025 року служив на посаді офіцера управління у підрозділі планування 160-ї бригади. У 2026 році бригаду перевели на Донецький напрямок. 19 серпня 2026 року Руслан Тарнавський помер під час проходження служби від тяжкої хвороби.
Йому було 50 років.
Микола Куцевич
У Деражнянській громаді повідомили про загибель жителя села Маниківці, молодшого сержанта Миколи Куцевича.
Військовослужбовець загинув 18 серпня 2026 року поблизу Слов’янська Донецької області.
Олексій Шпортун
«На щиті» повернувся Олексій Шпортун, уродженець Лютарського старостинського округу Ізяславської громади.
Воїн служив на посаді командира машини 3-го механізованого відділення 1-го механізованого взводу 6-ї механізованої роти 2-го механізованого батальйону.
Загинув Олексій Шпортун 22 серпня 2026 року під час виконання бойового завдання на Запорізькому напрямку.
Йому назавжди 33 роки.
Сергій Хмельничий
Підтвердилася загибель захисника з Ізяславської громади, жителя села Радошівка, 34-річного Сергія Хмельничого.
Чоловік служив в АТО, після мобілізації під час повномасштабного вторгнення був солдатом, розвідником-стрільцем-снайпером 2 розвідувального відділення розвідувального взводу розвідувальної роти.
Лише нещодавно його смерть підтвердили за допомогою ДНК-експертизи. Загинув 11 травня 2026 року під час виконання бойового завдання.
Микола Фрейман
Підтвердилася загибель жителя села Грушківці Летичівської громади солдата Миколи Фреймана, 1977 року народження.
Захисник із 2016-го служив в АТО. Після початку повномасштабного вторгнення повернувся на службу.
Майже два роки вважався зниклим безвісти. Загинув воїн 24 грудня 2024 року під час виконання завдання на Донеччині.
Артем Овчарук
Додому “на щиті” повертається житель села Панівці Артем Овчарук, 15.01.1992 року народження.
Артем загинув 22 лютого 2025 року поблизу населеного пункту Нікольське Курської області.
Йому назавжди 32 роки.
Ми продовжуємо збирати та зберігати історії про кожного захисника, щоб їхній подвиг назавжди залишився в пам’яті поколінь.
Вічна пам’ять та слава Героям Хмельниччини!
Поділіться цим дописом, щоб більше людей згадали імена наших захисників.
