Китайське місто Іньчуань з населенням 1,6 млн. жителів не потребує готівки, банківських карт, проїзних документів. Для оплати товарів та послуг варто лише показати своє обличчя системі для того, щоб потрібна сума була списана з рахунку власника. Магазинів, як таких, там немає. Всі товари, продукти замовляють через додаток на телефоні, а забирають їх у найближчих камерах зберігання і холодильниках.

Японське місто Фудзісава побудоване в 2016 році з населенням 3000 чоловік. Воно особливе тим, що там використовується тільки сонячна електроенергія, навіть у міських транспортних засобах. Питної води на кожного жителя там споживають на 30% менше, ніж у середньому європейському місті. Сенсорні панелі вмикають світло на вулицях тільки тоді, коли там є люди.

Місто Мілтон Кінс з Великобританії з населенням 192 тис. чоловік особливе тим, що з 2015 року в ньому почали їздити електрокари без водіїв. Без підзарядки вони зможуть проїхати 64 км. Місто відрізняється ще й тим, що в ньому існує єдина база всіх доходів і витрат по кожному мешканцю і контроль за витратами енергії та води у кожному житлі. Це перше місто в світі, де офіційно заплановано, що в найближчому майбутньому тут не повинно залишитись жодного чиновника.

Сінгапур, місто-держава з населенням 5,5 млн. осіб, має у своєму арсеналі вакуумну систему утилізації відходів, сонячні панелі і сенсори, що контролюють вживання води та електроенергії. По місту встановлені датчики, що контролюють пересування людей похилого віку для вчасного виклику швидкої допомоги на випадок їх нездужання. А ще в Сингапурі курсують безпілотні автомобілі.

Місто Масдар з ОАЕ з населенням всього 1000 осіб побудоване виключно на чистій сонячній електроенергії. Машинам з бензиновими двигунами заборонено під’їжджати до нього ближче, ніж на 3 км. У арабському місті пересуваються виключно на електрокарах, в тому числі безпілотних. Вулиці Масдара спроектовані з врахуванням сторін світу та напрямку переважаючих вітрів.

Творчі люди знають, що за кожною підкореною вершиною піднімаються нові, незвідані. Так що межі досконалості немає, і до чого ще додумаються люди – поживемо-побачимо…

Ірина КАРМАЗІНА