У серпні 2021 році президент Зеленський приїхав до Вашингтона. Його команда намагалася максимально контролювати контакти президента з пресою. Через один з аналітичних центрів мені все ж вдалося потрапити на одну із зустрічей. Президент і його команда довго виголошували промови про свої успіхи у проведенні реформ. Коли ж промови закінчилися і мала початися дискусія, представники Офісу президента вивели із зали українських журналістів — щоб вони, не дай Боже, не почули критичних запитань. Я залишилася і поставила президенту запитання про проблему боротьби з корупцію. Відповідь була безапеляційна, реформа правоохоронних органів на фінішній прямій і подолання корупції, головна передвиборча обіцянка президента іде майже семимильними кроками.
Пройшло пʼять років. Іде велика війна за незалежність, але інша жорстка війна триває проти корупції.
Сьогодні НАБУ і САП оприлюднюють нові викриття та висувають підозри.
Не будемо наперед визначати юридичну вину фігурантів — це справа слідства і суду.
Але політичне питання тепер звучить ще гучніше. Чим ближче антикорупційні розслідування підходять до впливових державних кабінетів і людей, наділених владою нинішньою політичною системою, то важче президентові залишатися осторонь цих запитань.
Бо запитання вже не лише до тих, хто ховав мільйони в сейфах. Воно й до тих, хто призначав цих людей, наділяв їх повноваженнями та роками переконував українців і західних партнерів, що систему вже змінено.
Схоже, семимильними кроками тепер рухаються саме НАБУ і САП. І з кожним їхнім кроком відстань між корупційними викриттями та політичним центром влади стає дедалі коротшою.
Фото з візиту президента до Вашингтона , серпень 2021 рік.
Мирослава Гонгадзе
