Вони віддали найдорожче – своє життя, щоб жили ми. Віддаймо шану кожному. З початку війни редакція «33-го» вшановує кожного Героя, що повернувся на щиті.
Вадим Зигуля
На Хмельниччину «на щиті» повернувся воїн, оператор безпілотників Вадим Зигуля. Він із Шепетівки, народився 16 квітня 1970 року.
Був оператором відділення управління батареї перехоплювачів безпілотних літальних апаратів, мав звання солдата.
Захисник загинув 20 серпня 2026 року під час виконання військового обов’язку. Сталося це внаслідок бойового зіткнення і ворожого удару FPV-дронами у Чугуївському районі на Харківщині.
Богдан Петрук
На Красилівщині попрощалися із сержантом Богданом Петруком.
Богдан народився у селі Заставки. Навчався у Хмельницькому політехнічному коледжі Національного університету «Львівська політехніка». Згодом закінчив Хмельницький національний університет.
Він підписав контракт із Збройними силами України 28 серпня 2023 року. Пройшов навчання у Великій Британії. За мужність, професіоналізм і героїзм його нагородили відзнакою міністра оборони України – «Хрестом доблесті», а також відзнакою «Зірка» командувача Сил територіальної оборони.
Захисник загинув 25 серпня 2026 року на Сумщині під час виконання бойового завдання.
Йому назавжди 29 років.
Олександр Давидов
У Хмельницькому попрощалися із військовим Олександром Давидовим.
У цивільному житті чоловік працював на будівництві.
Після початку вторгнення декілька разів приходив до ТЦК й хотів служити. Йому відмовляли. Згодом все ж мобілізували. Потрапив до 125-ї бригади тероборони. Зараз це 125 ОВМБр. Воював на Донецькому та Сумському напрямках.
Воїн загинув 10 серпня на Донеччині.
Йому було 50 років.
Артем Золотарьов
Кам’янець-Подільська громада попрощалася із захисником Артемом Золотарьовим.
Артем народився 6 квітня 1985 року.
До лав Збройних сил України став у 2025 році. Служив кулеметником механізованого підрозділу.
Він загинув 15 серпня 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Степове Синельниківського району Дніпропетровської області.
Йому назавжди залишився 41 рік.
Віталій Янзюк
У Старокостянтинівській тергромаді провели в останню земну дорогу захисника Віталія Янзюка.
Він загинув 1 вересня 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Стариця Чугуївського району Харківської області.
Йому назавжди залишилося 44 роки.
Петро Проценко
В Ізяславській тергромаді відбулося прощання із 34-річним захисником Петром Проценком.
Він був командиром екіпажу безпілотних авіаційних комплексів. Мав звання молодшого сержанта.
Загинув Петро Проценко 27 серпня 2026 року на Донеччині під час виконання бойового завдання.
Валентин Янчук
У Хмельницькій громаді провели у засвіти Валентина Янчука.
Він вважався безвісти зниклим понад два роки. Нещодавно ДНК-експертиза підтвердила, що Валентин Янчук загинув 31 травня 2024 року поблизу населеного пункту Нетайлове Покровського району Донецької області.
Йому назавжди залишилося 37 років.
Олександр Добровольський
У Хмельницькому відбулося прощання із Олександром Добровольським.
Олександр став на захист країни у січні 2023 року, служив у 117-ій окремій механізованій бригаді. Був командиром ремонтного взводу.
Понад рік вважався безвісти зниклим. Нещодавно експертиза підтвердила, що 16 травня 2025 року воїн загинув під час виконання бойового завдання у Донецькій області.
Герою навіки 49 років.
Олександр Головнін
Жителі Деражнянської громади провели в останню дорогу старшого лейтенанта Олександра Головніна.
Олександр помер 29 серпня 2026 року від отриманих поранень.
Йому назавжди залишиться 43 роки.
Олександр Циганюк
У Кам’янці-Подільському попрощалися із захисником Олександром Циганюком, який народився 1 вересня 1996 року. Старший солдат Олександр Циганюк загинув 26 серпня 2026 року.
Йому було 29 років.
Євгеній Саган
У Хмельницькому провели в останню земну дорогу захисника Євгенія Сагана.
Чоловік став на захист України у квітні 2024 року. Служив у складі 79-ї окремої десантно-штурмової Таврійської бригади.
Понад два роки вважався зниклим безвісти. Загибель підтвердила ДНК-експертиза. Євгеній Саган загинув 22 червня 2024 року під час виконання бойового завдання на Донецькому напрямку.
Йому навіки 34 роки.
Павло Поберезький
У Хмельницькій громаді попрощалися із воїном Павлом Поберезьким.
Він закінчив Хмельницький національний університет за спеціальністю «Міжнародні відносини».
Воїн служив у складі Десантно-штурмових військ, у 46-й окремій аеромобільній Подільській бригаді. Отримав звання молодшого лейтенанта.
Два роки вважався зниклим безвісти. Загибель підтвердила ДНК-експертиза. Павло Поберезький загинув 9 вересня 2024 року в районі населеного пункту Георгіївка Донецької області.
Йому навіки 36 років.
Сергій Бублей
У Судилківській тергромаді провели в останню земну дорогу воїна Сергія Бублея.
Захисник був родом із села Серединці. Вступив до Грицівського профтехучилища й здобув професію маляра-штукатура. Після навчання працював на кількох будівельних об’єктах.
На захист країни Сергій Бублей став у березні 2025 року. Тримав оборону Донеччини. Мав поранення, але після відновлення знову повернувся на поле бою. Із 19 грудня 2025 року захисник вважався зниклим безвісти. Як засвідчила ДНК-експертиза, він загинув 24 грудня 2025 року під час виконання бойового завдання на Покровському напрямку.
Йому назавжди залишилося 33 роки.
Петро Семидко
Мешканці Полонської тергромади попрощалися із захисником Петром Семидком.
Петро був розвідником-гранатометником. Загинув 27 серпня 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Ганнівка Донецької області.
Йому був 31 рік.
Микола Паламарчук
У Старокостянтинівській тергромаді відбулося прощання із солдатом Миколою Паламарчуком.
Його життя обірвалося 26 серпня 2026 року у Харкові.
Захисникові було 48 років.
Василь Великий
У Хмельницькому провели в останню земну дорогу захисника Василя Великого. Воїн служив старшим солдатом у 5-й окремій важкій механізованій бригаді.
Більше року вважався зниклим безвісти. Загибель підтвердила ДНК-експертиза. Василь Великий загинув 22 січня 2025 року під час виконання бойового завдання у Донецькій області.
Йому навіки залишиться 58 років.
Артур Сулима
Красилівська громада попрощалася зі старшим солдатом Артуром Сулимою, жителем села Заставки.
Артур Сулима здобув освіту за професією “кухар”, а згодом опанував фах провідника пасажирського вагона. Працював на потязі сполученням «Львів – Одеса».
У червні 2018 року він підписав контракт із Збройними силами України. У 2019–2021 роках брав участь у бойових діях у складі оперативно-тактичних угруповань «Схід» та «Північ».
У лютому 2022 року чоловік знову став до лав війська. Служив у складі 80-ї окремої десантно-штурмової Галицької бригади та 102-ї окремої бригади. Виконував бойові завдання на різних напрямках фронту.
Під час служби Артур отримав осколкове поранення лівої руки та обмороження кінцівок, але після лікування повернувся до побратимів.
Воїн загинув 17 серпня 2026 року під час бою поблизу населеного пункту Олександроград Донецької області.
Герою назавжди залишиться 38 років.
Віктор Степченко
Нетішинська громада провела в останню земну дорогу Віктора Степченка.
Віктор народився 4 липня 1983 року в селі Нові Вирки Сумської області.
У цивільному житті чоловік працював у будівельній галузі. У липні 2025 року став на захист України. Військову службу проходив на посаді розвідника-навідника, мав позивний «Маслюк».
Герой загинув 20 серпня 2026 року під час виконання бойового завдання на Чернігівщині.
Життя Віктора Степченка обірвалося у 43 роки.
Сергій Фурман
У Новоушицькій громаді повідомили про загибель Сергія Фурмана.
Із серпня 2023 року він проходив військову службу за мобілізацією. Військове звання захисника — старший солдат.
Воїн загинув 26 серпня 2026 року під час виконання бойового завдання на Донеччині.
Олександр Демчук
В Антонінській громаді попрощалися із жителем села Медці, солдатом Олександром Демчуком.
Вважався безвісти зниклим. Особу загиблого вдалося підтвердити після проведення відповідних експертиз.
Військовослужбовець загинув 25 квітня 2024 року поблизу Часового Яру Донецької області.
Олександр Попов
У Дунаєвецькій громаді попрощалися із молодшим сержантом Олександром Поповим.
У травні 2023 року Олександр став до лав Збройних сил України.
Воїн загинув 31 серпня 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу міста Дружківка Краматорського району Донецької області.
Йому назавжди залишиться 46 років.
Ми продовжуємо збирати та зберігати історії про кожного захисника, щоб їхній подвиг назавжди залишився в пам’яті поколінь.
Вічна пам’ять та слава Героям Хмельниччини!
Поділіться цим дописом, щоб більше людей згадали імена наших захисників.
