Коли спадає хвиля відвідин і вітань. Коли Марія Кирилівна вже трохи відпочила від шуму-гаму, активностей і вже розтасувала свої емоції.
Кажу «забігаю», бо планую тихенько вскочити на 15-20 хвилин. Так і казала тим, хто мене підвозив: «прирулюй через півгодини». Ну, щоб не загрузити вчительку, не бути навʼязливою.
Де там! З часом, довелося розширити візит до 1,5-2 годин. Бо їй все цікаво і ми обидві ( ні, втрьох, бо ж незмінно звʼязкова -Іра) заряджаємося новими емоціями й щирим позитивом.
Минулого року я погодилася повноцінно сісти за стіл, на якому , як завжди, Іринина скатерка-самобранка. Досі сідали скраєчку чи вмощували з Ірою піднос на дивані. Ну, яке застілля? Нам би встигнути наговоритися досхочу. Іноді жартую: «я схожа на голодну людину?». Але Марія Кирилівна непохитна: «Я б хотіла пошанувати».
Але ж минулого року 105- хіба не привід пригубити чарчину? Погоджуюся. Марія Кирилівна, як не прошу її залишитися на дивані- там зручніше, сідає поруч. Шоб бути ближче до розмови. Так дві години з нами й просиджує. Дістає свій помяничок-питання які виникли читаючи мою «Усі свої» чи котрусь із Сергієвих книжок.
Поки щось розповідаю, уточнюю, чіпляюся за нову інформацію і вже далеко відходжу від теми. Їй це подобається.
Не все вона чує, коли говорити тихо і швидко. Але ж час піджимає. Тоді домовляємся, що Іра буде в ролі стенографа і потім поволенці усе розповість детальніше.
За усі людські чесноти, Бог дарував їй світлу памʼять, більш-менш позитивне здоровʼя і прекрасне обличчя( мінус тридцять років). Без підтяжок( тут би вона запитала: що це?), корекцій і макіяжів.
Вона так само, як і кілька років тому, щиро любить цей світ і людей у ньому. Обожнює квіти і як дитина, захоплено дивується новими творіннями в сучасних букетах. А надихається тими, що в її саду: з її життя , з далекої юності. Так само читає багато пізнавальної літератури. Так само аналізує: захоплюється або в розпачі хитає головою: світ перевернувся. Щодо негативних вчинків людей висловлюється дуууже делікатно.
Я повертаюся від неї на неймовірному піднесенні. Так треба любити і бути вдячному за все. За все!
Красивих людей не багато. І велике щастя, якщо він чи вона були твоїм учителем.
Є твоїм Учителем!
Многая літа, дорога Маріє Кирилівно! Нехай квітне жоржинами в саду ваша тепла осінь!
Лариса Сай-Боднар