Учасники саміту БРІКС, що відбувся в Індії, дали зрозуміти, що домагаються створення нового світового порядку, в якому більше не домінуватимуть країни Заходу. Але члени блоку, такі як Росія Володимира Путіна, Китай Сі Цзіньпіна та Індія Нарендри Моді, мають різні інтереси та різні відносини зі США — найбільшою державою Заходу. Чи мали вони шанс домовитися про те, який саме порядок хочуть створити?

Прем’єр-міністр Індії заявив, що лідери, які відтепер сидять поряд з ним, повинні все частіше виступати не в ролі тих, хто підпорядковується встановленим іншими правилами, а тих, хто сам ці правила формує.

Серед учасників зустрічі були лідери країн БРІКС — голова КНР Сі Цзіньпін, президент Росії Володимир Путін, президент Ірану Масуд Пезешкіан, спадковий принц Абу-Дабі шейх Халед бін Мухаммед бін Заїд Аль Нахайян та президент ПАР Сіріл Рамафоса.

Росія, яку в Європі вважають однією з головних загроз безпеці, у БРІКС позиціонує себе як партнера, здатного постачати нафту, добрива і метали країнам, що розвиваються, стурбованим перебоями з поставками через розпочату США війну в Перській затоці.

Для Путіна цей саміт став першим після повномасштабного вторгнення Росії до України у 2022 році засіданням БРІКС за межами Росії, у якому він взяв особисту участь.

У Кремлі цей саміт зможуть назвати черговим свідченням того, що Росія не перебуває у міжнародній ізоляції через війну в Україні. Крім того, найбільші держави БРІКС прямо чи опосередковано допомагають російській агресії: Китай продовжує постачати Москві різні товари подвійного призначення, Іран надає їй безпілотні технології, а Індія залишається одним із головних покупців російської нафти.

Однак назвати усі ці країни природними союзниками складно. В історії їхніх стосунків були територіальні суперечки та навіть збройні сутички.

У 2020 році конфлікт Індії та Китаю на спірній ділянці кордону призвів до людських жертв. Іран та ОАЕ опинилися по різні боки нинішньої війни на Близькому Сході: Тегеран завдавав ракетних ударів і атакував безпілотниками свого партнера по БРІКС, тоді як наслідки конфлікту відчувалися у всій світовій економіці.

Тому вважати цей союз абсолютною альтернативою Заходу ананалітики вважають передчасним. Швидше йдеться про ситуативну спілку, що намагається використати імперські амбіції Путіна на свою користь.