200 тонн сміття і 25 млн прибутків. Майже всі паломники проїхали Поділля, добираючись до Умані

Та ще орендовані квартири за 1000 у.о. за три дні. Були і дорожчі.

Із 11-го на 12 вересня настав 5787 рік за єврейським календарем. Святкування триватиме до 13 вересня включно.

Чому хасиди їдуть до Умані, чому не бояться і до чого тут Вінниччина та Поділля?

Умань щороку саме в цей час перетворюється на місто, куди на кілька днів з’їжджається цілий світ. Із Ізраїлю, США, країн Європи та інших держав до України прямують десятки тисяч брацлавських хасидів.

Вони їдуть сюди не на курорт і не заради туристичних принад. Їхня мета — могила цадика ребе Нахмана з Брацлава, духовного лідера брацлавського хасидизму, який помер в Умані у 1810 році.

Чому саме Умань? Для брацлавських хасидів це не просто могила.

Існує віра, що перебування біля могили ребе Нахмана саме на Рош га-Шана має особливе духовне значення. Паломництво до Умані започаткували ще учні Нахмана після його смерті, а згодом воно стало однією з найвідоміших релігійних традицій єврейського світу.

Кажуть, є заповіт, що цадик обіцяв витягти за пейси, які носять хасиди, найбільшого грішника з пекла, якщо той відвідає його могилу. Хасиди вірять у це, їдуть із дітьми, щоб передати наступному поколінню свої віру і традицію.

Тому побачити в Умані маленьких дітей у чорних капелюхах і традиційному одязі — звичайна картина.

І тут виникає запитання, яке особливо гостро звучить саме зараз: як можна їхати з маленькими дітьми у країну, де п’ятий рік триває повномасштабна війна? Вони не бояться ракет і сирен?

– Насправді казати, що хасиди «не бояться», було б неправильно. Для багатьох із нас релігійний обов’язок і віра переважують страх, — діляться вони, проїжджаючи через Вінниччину.

Вони розуміють ризики. Українська влада щороку посилює безпекові заходи навколо Умані. Перед паломництвом проводиться спеціальна підготовка правоохоронців і місцевої влади.

Для паломників ця подорож має особливий статус: вони вважають, що зустріти Рош га-Шана біля цадика — надзвичайно важливо для їхнього духовного життя.

І тому тисячі людей фактично говорять своїм вчинком: «Так, там війна. Але ми все одно їдемо».

Скоріше всього, в їхніх лідерів є негласні домовленості із рашистами. Бо в цей час Умань обминає все, що летить…

А тепер — найцікавіше: до Умані вони їдуть через Поділля.

Для Вінниччини та Хмельниччини це паломництво — не лише уманська історія.

Значна частина маршруту паломників проходила через Вінницю та Хмельницький. У прикордонні країни хасиди прилітають, далі — залізницею з боку Молдови, Румунії та Польщі. І вже автобусами чи маршрутками — до Умані. І це надзвичайно символічно. Бо люди, які сьогодні їдуть поклонитися могилі Нахмана в Умані, фактично проїжджають землею, яка безпосередньо пов’язана з його життям.

Ребе Нахман — людина Поділля. Ребе Нахман народився 1772 року в Меджибожі, нині це Хмельницька область. Меджибіж був одним із головних центрів раннього хасидизму. Тут жив і похований його прадід — Баал Шем Тов, засновник хасидського руху. Тобто сьогоднішній маршрут паломника до Умані починається буквально з тієї землі, де народився майбутній духовний лідер.

А далі — Вінниччина. Роки свого життя Нахман провів у Брацлаві — нині це селище у Вінницькій області. Саме від Брацлава походить назва заснованого ним напряму хасидизму — брацлавського хасидизму.

У 1808 році Нахман захворів на туберкульоз і переїхав до Умані. Там він прожив останні місяці життя і був похований у 1810 році.

Отже, якщо скласти цю історію на карті, виходить подільський маршрут:

Меджибіж — місце народження. Брацлав — місце становлення. Умань — місце смерті й могила. Це історія Поділля, яка щороку збирає десятки тисяч людей з усього світу.

Чому в Умані на ці дні квартири коштують шалені гроші?

Тут уже починається інша сторона паломництва — економічна.

На кілька днів звичайна квартира в Умані перетворюється на надзвичайно затребуваний товар. Попит величезний, а житлового фонду, здатного прийняти десятки тисяч людей, недостатньо.

У медіа в різні роки наводилися цифри у тисячі доларів за короткострокову оренду квартири, а за окремі варіанти — значно більше.

І це класична економіка. 40 тисяч людей приїжджають одночасно — ціни злітають.

Для частини уманчан кілька днів Рош га-Шана — можливість заробити за короткий час суму, яку в інший період довелося б отримувати місяцями.

А разом із грошима приходять і проблеми.

І ось тут починається найбільш конфліктна частина історії.

Масове паломництво щороку породжує скарги місцевих мешканців на сміття, переповнені урни, шум, транспортні проблеми, санітарію і величезне навантаження на комунальну інфраструктуру.

За вірою, хасиди в дні свята не мають права робити буквально нічого!

Але тут слід говорити не тільки про те, що «хасиди гадять усюди», а про масштабну проблему поводження з відходами під час концентрації десятків тисяч людей на дуже обмеженій території.

Адже 40 тисяч гостей — це фактично населення невеликого українського міста, яке за кілька днів додатково з’являється в одному кварталі Умані.

І це потребує відповідної інфраструктури: туалетів, контейнерів, водопостачання, прибирання, транспорту, медичної допомоги та безпеки.

І все це — на тлі безпрецедентної політичної історії самої Умані.

Є ще один парадокс.

Саме зараз Умань стала центром ще однієї події, безпрецедентної для України. Мешканці міста відкликали міського голову Ірину Плетньову за народною ініціативою.

Це стало першим в Україні випадком відкликання міського голови саме за народною ініціативою. Тому місто переживає безпрецедентний прояв місцевої демократії — і водночас приймає десятки тисяч іноземних паломників. Одні приїхали сюди тому, що вважають це своїм духовним обов’язком. Інші живуть тут постійно — і вимагають від влади порядку, нормальної інфраструктури та відповідальності.

Умань на кілька днів стає містом контрастів.

Тут можна одночасно побачити десятки тисяч хасидів, які перетнули кордони заради могили свого духовного лідера; українських поліцейських, які забезпечують їхню безпеку під час війни; родини з маленькими дітьми, які не відмовилися від подорожі попри ракетну загрозу; захмарні ціни на житло; переповнені вулиці та контейнери; і водночас — українців, які вперше в історії країни скористалися процедурою народного відкликання міського голови.

А над усім цим — ім’я людини, яка народилася на Поділлі понад 250 років тому.

А далі — проза. На вивезення сміття після паломників-хасидів в Умані знадобиться до двох тижнів, проте міська рада вже підраховує прибутки — лише від туристичного збору до бюджету надійде понад 25 мільйонів гривень, частину з яких спрямують на покриття витрат комунальників. І це лише 15 відсотків.

Після від’їзду тисяч прочан у районі паломництва залишилися 200 тонн побутового сміття. Цьогоріч до Умані на святкування Рош га-Шана приїхало 50 тисяч вірян.

І так було і буде, — наголошують хасиди. Ось така віра у них у свого святого — цадика Нахмана. Наскільки вона віддана — бачить уже весь світ.

Тетяна Квасюк