Вони віддали найдорожче – своє життя, щоб жили ми. Віддаймо шану кожному. З початку війни редакція «33-го» вшановує кожного Героя, що повернувся на щиті.
Вінницька громада попрощалася із полеглим захисником Романом Кириченком, 30 липня 1978 року народження.
Чоловік пройшов через бої АТО/ООС, а з початку повномасштабного вторгнення боронив рідну країну у складі 120-ї бригади територіальної оборони та 47-ї окремої механізованої бригади «Маґура».
Незадовго до початку повномасштабного вторгнення підписав контракт, і 24 лютого 2022 року взяв до рук зброю. У складі 120-ї бригади ТрО виконував роботу з виявлення та знешкодження диверсійних груп на Вінниччині. Згодом брав участь у боях поблизу Святогорська та Ізюма, служив поблизу Чорнобиля. На початку 2024 року його відправили на Покровський напрямок у складі зенітно-ракетного взводу 47-ї бригади «Магура». Протягом пів року Роман Кириченко воював на Покровському напрямку. Обслуговував ПЗРК «Ігла». Також брав участь у бойових виходах.
Підтвердився факт загибелі захисника Юрія Власюка, жителя Немирівської громади, 3 травня 1987 року народження, який із 10 серпня 2024 року вважався безвісти зниклим.
Тростянеччина в жалобі.
Виконуючи бойове завдання, 7 вересня поблизу населеного пункту Новоолександрівка Чугуївського району Харківської області загинув солдат Віталій Мазур із с. Савинці.
Віталій служив стрільцем-зенітником відділення зенітного ракетного взводу 2 механізованого батальйону військової частини А5000.
Йому було 42 роки.
Вінницька громада попрощалася із полеглим захисником Тарасом Маляренком, 11 березня 1983 року народження.
Він став на захист країни у березні 2022 року. Служив у 379-му окремому батальйоні охорони та обслуговування, а згодом головний сержант долучився до лав 109-ї окремої бригади територіальної оборони. На посаді гранатометника він виконував завдання на Донецькому напрямку.
Свій останній бій Тарас прийняв 15 травня 2025 року поблизу села Стара Миколаївка Краматорського району.
Вапнярська громада зустріла «на щиті» Віталія Макара, який вважався зниклим безвісти.
Завдяки ДНК експертизі встановлено, що воїн загинув 15 листопада 2023 року в районі населеного пункту Синьківка Куп’янського району Харківської області.
Вінницька громада попрощалася із полеглим захисником Володимиром Реганом.
Володимир служив у 59-й окремій мотопіхотній бригаді, був водієм-механіком БМП. Загинув 26 грудня 2024 року під час бойового зіткнення поблизу села Нововасилівка Покровського району. Йому було 50 років. Нагороджений медаллю «За службу українському народу».
До Жмеринки «на щиті» повернувся захисник Руслан Халмурадов.
Воїн став на захист України з першого дня повномасштабного вторгнення і служив у складі 21-го окремого мотопіхотного батальйону «Сармат» 56-ї бригади.
Руслан народився у Туркменістані, а згодом разом із родиною переїхав до Жмеринки. Тут навчався у школі №5 та багато років працював будівельником.
27 листопада 2023 року захисник загинув у Богданівці Бахмутського району на Донеччині. Понад два роки Руслан вважався безвісти зниклим.
Вінницька громада попрощалася із полеглим захисником Олександром Олівком.
Олександр брав участь в обороні Києва, згодом служив професійним снайпером у 1-му штурмовому батальйоні 3-го армійського корпусу. Загинув 5 вересня 2026 року під час виконання бойового завдання. Йому було 50 років. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня та «Золотим хрестом».
У Гайсині провели у засвіти офіцера-медика Олега Мамригу.
Олег народився 5 серпня 1967 року у м. Гайсин. Здобув вищу медичну освіту у Київському медичному інституті. Працював стоматологом. Проживав у м. Калуш на Івано-Франківщині.
У листопаді минулого року був призваний на військову службу по мобілізації.
Службу проходив в офіцерському званні капітана медичної служби, начальника медичного пункту батальйону безпілотних систем 43-ї окремої механізованої бригади. Він пройшов крізь пекло боїв, рятував побратимів на Куп’янському напрямку.
Під час перебування у реабілітаційній відпустці після отриманого осколкового поранення голови, внаслідок раптових післяопераційних ускладнень, серце бойового медика зупинилося 6 вересня 2026 року.
Вінницька громада попрощалася із полеглим захисником Олександром Моісєєвим, 12 листопада 1990 року народження.
Олександр долучився до війська за місяць до початку повномасштабного вторгнення, підписавши контракт із 59-ю окремою мотопіхотною бригадою ім. Якова Гандзюка. На посаді старшого солдата та старшого радіотелефоніста лінійної структури взводу управління реактивної артилерійської батареї він стримував натиск ворога на Херсонському напрямку. Згодом став до лав 57-ї окремої мотопіхотної бригади імені кошового отамана Костя Гордієнка, де виконував обов’язки гранатометника та захищав Україну на Луганщині.
Олександр загинув 23 червня 2022 року поблизу селища Вовчоярівка Сєвєродонецького району.
До Коржівки «на щиті» повернувся захисник Олександр Власенко, 15 березня 1968 року народження, житель Райгородської громади.
Життя Олександра обірвалося 5 вересня 2026 року.
У Гніванській громаді повідомили, що перестало битися серце захисника Романа Мамонова, мешканця міста Гнівань.
Роман народився 11 березня 1970 року в селищі Комсомольськ Тюменської області. У 1980 році його родина переїхала до міста Гнівань.
24 квітня 2026 року Роман був прийнятий на військову службу та став на захист України. Проходив службу на посаді солдата, стрільця 1-го мотопіхотного відділення 1-го мотопіхотного взводу 2-ї мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини А3425.
1 вересня 2026 року життя Романа Івановича обірвалося.
Кіблицька громада провела в останню дорогу захисника Руслана Остапенка, 28 серпня 1970 року народження.
Руслан народився й виріс у Кібличі. Після навчання у Вінницькому ПТУ здобув професію токаря, пройшов строкову службу, працював на цегельному заводі в Гайсині.
Службу проходив у званні солдата на посаді стрільця – помічника гранатометника механізованого відділення.
Приїхавши у відпустку, воїн важко захворів. Лікарі боролися за його життя, однак 6 вересня 2026 року серце захисника зупинилося у медичному закладі.
«На щиті» до Могилів-Подільської громади повернувся Георгій Грубяк, 1983 року народження, житель села Немія.
Молодший сержант, командир 1-го кулеметного взводу 1-го окремого штурмового полку ім. Дмитра Коцюбайла («Да Вінчі») під час виконання бойового завдання на Донецькому напрямку зник безвісти 15 лютого 2025 року.
Після тривалого очікування, підтвердилося: Георгій загинув, захищаючи Україну.
Відбулося перепоховання захисника Валерія Палащука у Дзигівці.
Валерій загинув у бою 3 квітня 2023 року біля Бахмута і був похований у м.Дніпро як невідомий солдат. Після отримання результатів ДНК-експертизи було отримано дозвіл на перепоховання, і полеглий захисник повернувся додому.
Валерій народився 30 квітня 1968 року в с.Дзигівка. Навчався у місцевій середній школі. Працював у будівельній бригаді в Ямпільському міжколгоспному підприємстві по птахівництву. Далі працював в колгоспі «Україна» с.Дзигівки спочатку токарем, а потім трактористом тракторної бригади №1. З 27.09.2010 року працював охоронцем у філії “Україна” ПрАТ «ПК Поділля», а з 20.08.2019 року – робітником опорного навчального закладу “Заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів с.Дзигівка”.
Чоловік був мобілізований 22.02.2023 року. Солдат ЗСУ служив стрільцем-помічником гранатометника 3-го механізованого відділення бойової машини 2-го механізованого взводу 1-ої механізованої роти в/ч А4395.
Свій останній бій воїн прийняв 3 квітня 2023 року поблизу населеного пункту Богданівка Бахмутського району Донецької області. З того дня числився у списках зниклих безвісти.
Від отриманих поранень під час виконання бойового завдання помер уродженець Ямпільської громади Анатолій Завадський, 24 липня 1971 року народження, із Нечуївки.
Анатолій служив головним сержантом ЗСУ, командиром відділення патрульного взводу патрульної роти патрульного батальйону однієї із військових частин.
Помер військовослужбовець 9 вересня 2026 року у Військово-медичному клінічному центрі Південного регіону у м.Одеса.
Підтвердився факт загибелі військовослужбовця Сергія Бондарчука, жителя села Павлівка.
Він із березня 2025 року вважався безвісти зниклим.
Народився Сергій 19 червня 1988 року у с.Павлівка. Після закінчення місцевої школи навчався у Козятинському міжрегіональному вищому професійному училищі залізничного транспорту, а пізніше — у Хмельницькому національному університеті. Працював приватним підприємцем.
У перший же день повномасштабної війни він став на захист рідної землі. Спочатку добровольцем долучився до територіальної оборони. Будував блокпости у рідному селі, долучався до патрулювання території. А вже 3 березня 2022 року був мобілізований. Служив у складі 80-ї окремої десантно-штурмової бригади на посаді стрільця-снайпера.
27 березня 2025 року під час виконання бойового завдання Сергій Бондарчук зник безвісти.
«На щиті» повернувся старший лейтенант Вадим Семенюк.
Народився Вадим 11 вересня 1977 року у Калинівці. Після закінчення загальноосвітньої школи №2 вступив до Київського університету цивільної авіації.
Проживав у Вишгороді.
Із перших днів повномасштабного вторгнення він став до лав муніципальної охорони, тримаючи оборону столиці, а згодом продовжив службу в територіальній обороні. У вересні 2025 року він підписав контракт із Національною гвардією України. Нацгвардієць Вадим Семенюк загинув смертю Героя.
На Донеччині загинув захисник Олександр Салюк із Калинівської громади.
Народився Олександр 5 вересня 1992 року у с.Радівка. Після закінчення місцевої школи навчався у Чернівецькому профтехучилищі, потім у ВПУ №32 с.Гущинці.
Працював різноробом у Корделівці та Калинівці.
До війська Олександра мобілізували у червні 2026 року. Загинув військовослужбовець 3 вересня у бою із ворогом.
Підтвердився факт загибелі калинівчанина Віталія Губанова.
Понад рік він вважався безвісти зниклим – із З березня 2025 року.
Віталій народився 8 лютого 1977 року в місті Вінниці. Його дитинство та юність пройшли в Калинівці, де він навчався у загальноосвітній школі №3. Після закінчення школи пройшов строкову службу. Навчався у Вінницькому фінансово-економічному університеті.
Працював водієм місцевої служби таксі, водієм та спеціалістом із земельних питань у ПрАТ «Райз-Максимко», а також продавцем-консультантом у магазині побутової техніки.
У 2014 році Віталій пішов добровольцем в АТО. Повернувшись до мирного життя, підписав контракт із військовою частиною, де прослужив до 2020 року.
Коли у 2022 році розпочалося повномасштабне вторгнення, Віталій знову взяв до рук зброю. Три роки він боронив небо над Калинівщиною. А в січні 2025 року старшого солдата прикомандирували до 95-ї окремої десантно-штурмової бригади.
Його останній бій відбувся 14 березня 2025 року у Курській області.
Тростянеччина попрощалася із захисником Євгенієм Стриженюком, 30 липня 1996 року народження, уродженця села Савинці.
Із дитинства Євгеній захоплювався спортом: займався хокеєм на траві, гирьовим та силовими видами спорту, брав участь у змаганнях. Був переможцем «Богатирських ігор».
У цивільному житті працював трактористом, комбайнером, будівельником.
26 лютого 2022 року Євгеній добровільно став на захист України. Служив солдатом, водієм 3-го відділення 2-го взводу оперативного призначення 2-ї роти оперативного призначення батальйону військової частини 3043 Західного ОТО Національної гвардії України.
31 липня 2025 року під час виконання бойового завдання у районі населеного пункту Новоекономічне Покровського району Донецької області Євгеній загинув.
Стало відомо, що 31 серпня 2026 року у районі Старовірівки Харківської області під час проходження військової служби обірвалося життя Олександра Гука із села Сосонки.
Олександр народився 9 червня 1988 року у місті Вінниці. Навчався у Вінницькій загальноосвітній школі №18. Працював у «Першій приватній броварні» у Вінниці.
У 2012 році родина переїхала до села Сосонки.
27 грудня 2024 року Олександр був призваний на військову службу. У складі військової частини А4576 виконував обов’язки водія електронавантажувача відділення інженерної техніки ремонтно-відновлювального батальйону.
За час служби Олександр виконував бойові завдання на Сумському, Запорізькому, Донецькому та Харківському напрямках.
Тростянеччина отримала звістку про загибель захисника Костянтина Савчука із села Тростянчик, який вважався безвісти зниклим.
Старший матрос Костянтин Савчук, старший стрілець-оператор десантно-штурмового відділення десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти батальйону морської піхоти військової частини, загинув 6 листопада 2024 року поблизу населеного пункту Іллінка Донецької області. Йому було 24 роки.
Северинівська громада втратила сержанта Віктора Кишука, жителя села Сербинівці.
Віктор народився 6 жовтня 1967 року. У лавах Збройних сил України він обіймав посаду начальника групи – командира машини групи мостоукладників інженерно-саперного взводу танкового батальйону.
Воїн загинув 7 вересня 2026 року внаслідок атаки ворожого FPV-дрона поблизу н. п. Золочів Богодухівського району Харківської області.
На війні загинув Ярослав Обертюх, 5 вересня 1984 року народження, житель Тульчинської громади.
Старший солдат Я. Обертюх служив гранатометником 3 відділення 3 взводу оперативного призначення 2 роти оперативного призначення батальйону оперативного призначення.
Свій останній бій воїн прийняв 9 вересня 2026 року біля населеного пункту Добропілля Покровського району Донецької області.
Тростянеччина попрощалася із захисником Володимиром Мартиновим.
Володимир народився 22 квітня 1975 року в селі Білка на Рівненщині. Після школи здобув фах водія в автошколі ДТСААФ, проходив строкову військову службу, працював на будівництві. Володимир проживав у Капустянах.
Чоловік був мобілізований до лав ЗСУ 14 грудня 2023 року. Служив солдатом, номером обслуги мотопіхотного відділення військової частини А3137.
28 березня 2024 року поблизу Богданівки на Донеччині Володимир загинув під час виконання бойового завдання.
За мужність, стійкість та відданість військовій присязі захисника нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Мурованокуриловецька селищна рада сповістила про загибель молодшого сержанта Руслана Макарука, 30 березня 1979 року народження, жителя села Берлядка.
Руслан служив старшим стрільцем-вогнеметником 2 механізованого відділення 1 механізованого взводу 8 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини А 4723.
Загинув 9 вересня 2026 року під час бойового завдання поблизу міста Костянтинівка Краматорського району Донецької області.
«На щиті» повернувся захисник Максим Чекурда, 25 березня 1995 року народження, житель села Сільниця Тульчинської громади.
Старший солдат М. Чекурда служив стрільцем-номером обслуги 1 механізованого відділення 1 механізованого взводу 2 механізованої роти.
19 травня 2025 року під час штурмових дій противника із застосуванням FPV та мінометного обстрілу неподалік населеного пункту Торське Краматорського району Донецької області воїн прийняв свій останній бій.
Під час виконання бойового завдання 9 листопада 2025 року в районі населеного пункту Мирноград Покровського району Донецької області загинув Юрій Ярцун, 3 травня 1986 року народження, військовослужбовець із Крижопільської громади.
Старший солдат Ю. Ярцун служив снайпером (першої категорії) 3 відділення 1 взводу оперативного призначення 2 роти оперативного призначення батальйону оперативного призначення.
Підтвердилася загибель захисника Сергія Борбенчука, 3 січня 1996 року народження, уродженця Шендерівки та жителя Підлісного Ялтушкова Барської громади.
Сергій навчався у Шендерівській школі, після чого здобув професію електрика у Стеблівському ПТУ-39. На військову службу був призваний 25 лютого 2022 року. Служив старшим навідником гармати артилерійського взводу.
Із лютого 2024 року захисник вважався зниклим безвісти. За офіційними документами, він загинув 15 лютого 2024 року під час виконання бойового завдання біля села Невельське Покровського району Донецької області. Особу військовослужбовця встановили за результатами ідентифікації.
—
Висловлюємо щирі співчуття родинам, друзям і побратимам полеглих. Жодні слова не вгамують біль втрати, але наш обов’язок — пам’ятати кожного, хто віддав найцінніше за наш спокій.
Ми продовжуємо збирати та зберігати історії про кожного захисника, щоб їхній подвиг назавжди залишився у пам’яті поколінь.
Вічна пам’ять і слава Героям Вінниччини!
Низький уклін… Поділіться цим дописом, щоб якомога більше людей згадали імена наших оборонців.
