Коли подружжя задумалося про купівлю посудомийної машини, пожартував: «Коротше, я буду посудомийною машиною».
Таким був Місько Барбара — легенда українського року, актор, співзасновник гурту «Мертвий півень» і людина з неймовірною любов’ю до життя.
11 жовтня, минуло 5 років від дня його смерті.
Його музична історія почалася у Львові наприкінці 1980-х. Компанія молодих людей збиралася за кавою, читала вірші, грала на гітарі та сопілці. З цих зустрічей у 1989 році народився гурт «Мертвий півень».
Цікаво, що спочатку Місько навіть не був головним вокалістом — грав на сопілці. А згодом саме його голос став одним із символів української рок-музики 1990-х.
«Ми помрем не в Парижі» на слова Наталки Білоцерківець, пісні на вірші Юрія Андруховича, Сергія Жадана та інших українських поетів полюбили тисячі слухачів.
Але популярність не означала безтурботного життя.
У 1997 році Місько поїхав до американського Чикаго. Там уже відомий в Україні музикант працював на будівництві за 5–6 доларів на годину. Згодом з усмішкою згадував, що ця робота добре вилікувала його від зіркової хвороби.
Ще одним поворотом долі став Харків.
У 1999 році на музичному фестивалі Місько познайомився зі Світланою Олешко — засновницею театру «Арабески». Через 2 роки його запросили зіграти у виставі за п’єсою Сергія Жадана.
Спочатку Світлана сумнівалася, чи впорається рок-музикант із театральною роботою. Але Місько сумлінно репетирував, разом з іншими носив декорації й зовсім не вимагав особливого ставлення.
Згодом він переїхав зі Львова до Харкова. Театр став його другим покликанням, а Світлана — коханою жінкою, з якою він провів майже 20 років.
Дружина згадувала, що Місько був надзвичайно мудрим і спокійним. Багато читав, знав кілька мов, ніколи не відповідав образою на образу. Навіть у складних ситуаціях радив не поспішати з рішеннями.
А вдома щоранку прокидався першим, вмикав польське радіо, варив каву й чекав на Світлану. Потім розповідав їй новини та готував сніданок.
«Він зробив із мене принцесу», — зізнавалася дружина. Місько настільки охоче брав на себе домашні справи, що після його смерті їй довелося заново звикати до звичайних покупок.
Є в їхній історії й особливо зворушливий епізод.
Місько багато років пропонував Світлані вийти за нього заміж, але вона вважала офіційний шлюб необов’язковим.
Лише влітку 2021 року вони вирішили одружитися в Трускавці. Та через плутанину з документами церемонія ледь не зірвалася!
Місько терміново помчав до Львова, знайшов потрібну довідку й повернувся, коли робочий день у відділі реєстрації вже закінчувався.
Весілля таки відбулося! Поруч були лише 4 друзі, а на руках молодят — обручки, виготовлені за дизайном самого Міська.
Здавалося, попереду ще стільки спільних років.
Восени 2021-го він готувався до свого 50-річчя. Записав новий альбом, планував концерти, вистави. Навіть обговорював святкові футболки з жартівливим написом «Ще по 50».
Але 10 жовтня йому раптово стало зле. Світлана викликала швидку, проте медики не виявили серйозної загрози. Наступного дня стан погіршився.
«Посидь біля мене», — такими, за спогадами дружини, були його останні слова.
11 жовтня 2021 року Місько Барбара помер удома в Харкові. Однією з можливих причин називали раптову зупинку серця.
Йому було лише 49 років. До ювілею залишалося трохи більше місяця.
Згодом Світлана з болем сказала, що раптово піти з життя й завдати стільком людям болю — найгірший вчинок Міська за всі їхні роки разом.
В одному з інтерв’ю вона пригадала ще одну особисту розмову. Якось, гуляючи Личаківським цвинтарем у Львові, запитала чоловіка, де він хотів би бути похованим.
«У Харкові, біля тебе», — відповів Місько.
У грудні 2024 року не стало і Світлани Олешко. Їй був лише 51 рік. А в березні 2025-го її поховали в Харкові поруч із коханим чоловіком.
За життя вони майже ніколи не розлучалися. Разом працювали, подорожували, приймали гостей, будували плани. Тепер спочивають поруч у Харкові — місті, яке стало для них спільним домом.
А голос Міська Барбари залишився з нами. У його піснях, серед яких і незабутня «Ми помрем не в Парижі».
Світла пам’ять Міську Барбарі та Світлані Олешко.
