Нині під патронатом подружжя перебувають троє дітей — двоє семирічних та однорічна дитина. Власних дітей у подружжя четверо.
Про досвід патронатного виховання Борис Харченко та Людмила Рожківська розповіли в ефірі Українського Радіо Вінниця.
Захід організували у межах проєкту «ПОВЕРНЕННЯ: Україна – родина – дім». Його організатори — міжнародна благодійна організація «Партнерство “Кожній дитині” спільно з Вінницькою обласною військовою адміністрацією.
Побачили сюжет про патронатну родину і вирішили спробувати
Патронат — це тимчасовий сімейний догляд за дітьми, які опинилися у складних життєвих обставинах і певний час не можуть жити зі своїми біологічними батьками. Патронатні вихователі на цей період забезпечують догляд, виховання, розвиток та захист дитини.
За словами Людмили Рожківської та Бориса Харченка, рішення стати патронатними вихователями вони ухвалили після того, як у квітні 2024 року побачили репортаж про новостворену патронатну сім’ю. Після цього пройшли навчання, а 15 жовтня 2024 року офіційно стали патронатною родиною.
За їхніми словами, такий досвід впливає і на їхніх дітей: вони вчаться співпереживати, допомагати та брати на себе відповідальність. Старший із неповнолітніх синів подружжя, якому 15 років, уже говорить, що в майбутньому також хотів би стати патронатним вихователем.
«Дитина може перебувати у патронатній родині від трьох до шести місяців. В окремих випадках під час воєнного стану — до року», — розповіла Людмила Рожківська.
Головна мета такого тимчасового влаштування — створити безпечне середовище для дитини на період, поки фахівці працюють із її біологічною родиною або шукають іншу сімейну форму виховання.
Однією з історій, яка запам’яталася патронатним вихователям, стала родина з трьома дітьми. Певний час їхня мати змінювала обставини, через які діти не могли проживати разом із нею. Згодом вони повернулися додому.
«Сьогодні це щаслива родина. Мама забрала своїх дітей, пішла на роботу. Ми з ними зустрічаємося, бачимо, що вони щасливі. Для нас це радість», — розповіла вихователька.
