Верховний суд виніс рішення
Тепер Вінницький медуніверситет має виплатити опонентці ректорки Петрушенко майже 400000 грн.
Ось як прокоментувала своє звільнення з ВНМУ ім. Пирогова Тетяна Супрунова:
– Справа № 128/2223/24. Вінницький районний суд (04.07.2025), потім Вінницький апеляційний суд, тепер Верховний Суд: усі три інстанції дійшли однакового висновку. Університет незаконно мене звільнив і має виплатити мені 383 736,30 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Верховний Суд нагадав, що саме роботодавець має довести законність звільнення. Також він зазначив, що звільнення не може ґрунтуватися на загальній оцінці поведінки без конкретних фактів.
Як усе починалося.
Я здійснювала громадський контроль виборів ректора й повідомляла правоохоронців, МОЗ і особисто Ляшка про порушення, які, на мою думку, мали місце: підробка підписів в протоколі лічильної комісіі, порушення процедури реєстрації спостерігачів, заведення ручних ЗМІ на спостереження, непрозорість всіх етапів виборів. На цих виборах, на мою думку, «виграла» з плагіатом в докторській дисертації Вікторія Петрушенко…..
Нагадаю – МОЗ зупинило вибори 06 вересня 2024 року саме через плагіат в дисертації одного з кандидатів, а надалі знову допустив цю даму до виборів….
Тоді ж я публічно ставила питання щодо дисертації кандидатки на посаду ректора.
Петрушенко через Вінницький адміністративний суд зупинила рішення НАЗЯВО, але Верховний суд виніс постанову про незаконність такої зупинки.
Я була неодноразово присутня на судових засіданнях в адміністративному суді під час розгляду справи…
Після цього керівництво університету звільнило мене за «аморальний проступок». Суд дійшов висновку, що доказів цього не було. Ярлик не замінює фактів.
Я не вважаю, що ця історія лише про мене. Коли працівника звільняють за незручні питання й повідомлення про можливі порушення, це сигнал для кожного, хто мовчить.
Дякую громадським діячам, колегам і всім, хто підтримував мене ці роки.
P.S.:
Університет, що фінансується державою, виплатив мені 383 736,30 грн за незаконне звільнення. Це публічні кошти, тобто гроші платників податків. На мою думку, їх має відшкодувати не держава, а посадова особа, з вини якої відбулося звільнення. Закон (ст. 237 КЗпП) передбачає таку можливість. Вважаю, що питання про відповідальність Юрія Шевчука має бути НЕГАЙНО розглянуто.
Регресна відповідальність за ст. 237 КЗпП стосується того, хто видав наказ про звільнення.
На мою думку, питання про відповідальність Юрія Шевчука, який видав наказ про звільнення, має бути розглянуто, так само як і питання про доцільність витрат на судові процеси під керівництвом ректора Вікторії Петрушенко.
Щодо Петрушенко її конкретну роль у цьому звільненні – подання апеляційної та касаційної скарг. Скарги подавали за рахунок публічних коштів без шансів на успіх. Питання до ректора: «чи виправданими були витрати на судові процеси?».
І врешті повторне моє звільнення як викривача корупції – я оскаржую це в суді, судові засідання тягнуться вже більше року.
За цей час представниками (юристами) ВНМУ під керівництвом Петрушенко відведено 5 суддів….. Шукають зручного суддю…
