Її видно далеко за межами міста, у погожі дні — аж на 15 кілометрів. І не дивно, бо це — одна з найвищих споруд України. Її висота — 354 метри. А ще — наша вежа одна з найстаріших у світі. Старші неї тільки телевізійні опори Токіо та Парижа.
Ця здалеку майже невагома споруда — третя за висотою на території колишнього СРСР і сімнадцята у світі. А до зведення у 1967 році Останкінської телевежі була найвищою у радянській імперії і на 26 метрів вища за знамениту Ейфелеву. У далекому 1961 році, коли її збудували, вона була другою за висотою у світі, поступившись нью-йоркському Емпайр-Стейт-Білдінг. А сьогодні вінницька телевізійна щогла поступається висотою лише столичній. Цікаво, що, згідно з розрахунками, при температурі +32 градуси вежа «витягується» на 4 сантиметри.
Спроектували її білоруські фахівці, і тоді вона вважалася дивом інженерної думки. На її зведення пішло більше двох років, витративши на той час фантастичну суму 1 350 000 радянських рублів. За схожим проектом створювалися опори у Кривому Розі (але вона удвічі нижча вінницької) та у теперішньому Єкатеринбурзі. Там її так і недобудували.
Що ж таке вінницька телевізійна опора, так би мовити, зблизька? Це труба 309 м довжиною, на верхівці котрої встановлена сфера 7 м у діаметрі. Над нею так звана «етажерка», котра служить для закріплення антени найвищого розташування. Антени-передавачі розташовані вже з висоти 100 метрів. Їх всього 19. Сама труба, діаметром 2,5 метра, виготовлена зі спеціальної сталі, складається з секцій по 6 метрів. А всередині функціонує один з найбільш висотних ліфтів України, котрий рухається зі швидкістю 65 см/сек. із завантаженням 240 кг. Цю щоглу вагою 444 тонни підтримують троси, закріплені на фундаментах, а 6 рей не дають їй розкручуватися. Але побувати на цьому об’єкті можна тільки за спеціальним дозволом, адже щогла не розрахована на відвідини туристів. Втім, вона дуже вабить своїми параметрами екстремалів, і нещодавно кілька руферів побували на її верхівці.
Наприкінці 90-х вінничани неабияк занепокоїлися станом вежі. Поширювалися чутки, що споруда, поточена іржею, от-от має впасти. Та вже у 2000-2003 роках тут провели капітальний ремонт, і кожні 5 років щоглу перефарбовують. На це витрачається майже 4 тонни фарби.
Вінницька вежа забезпечує трансляцію 16 телевізійних та 11 радіоканалів. А ще — спецзв’язок. Сигнал поширюється більше, ніж на 80 км. Але коли аналогове телебачення буде відімкнене, то вежі, ймовірно, знайдуть інше застосування. Але вона все одно була й залишиться ще однією вінницькою «фішкою», через яку варто приїхати до нашого міста.
Соломія КАЛЮЖКО
