Юрій Хмельовий пів року провів на Майдані та відверто зізнається, що деякі описані ним герої втратили його довіру. Наприклад, керівник школи юних десантників, священник УПЦ (МП) із Погребища, який начебто мав виховувати своїх вихованців патріотами, але досі сам знаходиться у єднанні із кірілом, який благословив вбивати українців.

У свої 80 років письменник Хмельовий продовжує справу, якій присвятив роки життя: записує історію сучасної України, увічнює подвиги її захисників і дарує свої книги тим, хто втратив найдорожче на війні. Його літопис уже налічує 530 видань. І кожна нова книга — це ще одна спроба не дозволити забути.

У батьківській хаті в Погребищі, подалі від щоденної метушні великого міста, живе людина, яка взяла на себе незвичайну місію. Поки Україна бореться за своє існування, 80-річний письменник Хмельовий збирає свідчення епохи, фіксує події воєнного часу, розповідає про людей, які стали на захист Батьківщини й віддали за неї життя.

Він не воює зі зброєю в руках. Його зброя — слово. Його фронт — сторінки книжок. А його перемога — пам’ять, яку він залишає наступним поколінням.

Літопис, що почався задовго до повномасштабної війни

Свою роботу над літописом сучасності письменник розпочав ще у 2008 році. Тоді нинішня трагедія України ще не набула тих масштабів, які принесло повномасштабне російське вторгнення. Проте він уже відчував потребу документувати час, зберігати імена, події та людські долі.

Роки минали, історія змінювалася, а його робота тривала. У книгах знаходять місце визначні події воєнної доби, розповіді про героїв, які загинули за Україну, та свідчення про людей, чиї вчинки заслуговують залишитися у пам’яті народу.

За плечима письменника — вже 530 книг. Це не просто цифра. За кожним виданням стоять пошук інформації, праця над текстами, підготовка до друку, витрати й наполегливість людини, яка не хоче відкладати свою місію на потім.

Бо історію війни пишуть не лише на передовій. Її творять і ті, хто зберігає правду про полеглих, поки їхні рідні вчаться жити з болем утрати.

Найважливіші читачі — родини загиблих

Особливе місце у цій справі займає дарування книг родинам полеглих захисників України.

Для письменника це, очевидно, більше, ніж передати людині друковане видання. Це спосіб сказати: вашого сина, чоловіка, батька чи брата пам’ятають. Його ім’я та його подвиг не повинні розчинитися у щоденному потоці новин.

Для родини, яка втратила близьку людину, така книга може стати особливою реліквією — свідченням того, що життя її Героя мало значення не лише для найдорожчих, а й для країни.

У час, коли новини змінюють одна одну, а суспільна увага постійно переключається на нові події, письменник робить те, що потребує терпіння й відповідальності: зберігає пам’ять.

І робить це не заради слави чи прибутку.

На допомогу приходять земляки, але йде й пенсія

Видання сотень книг — справа недешева. Письменникові допомагають фінансово земляки та друзі, які розуміють значення його праці. Проте цих коштів не завжди достатньо, тому він змушений вкладати у видання і власну пенсію.

За фахом і досвідом Хмельовий — інженер. У різні роки він працював заступником директора на заводі «Маяк», трудився на «Форті».

Сьогодні його родина мешкає у Вінниці, а сам письменник залишається у батьківській хаті в Погребищі. Тут продовжується його особиста історія — історія людини, яка, попри обставини, знайшла справу, що надає сенсу кожному наступному дню.

Днями Юрій Хмельовий відзначив 80-річчя. Його привітали друзі та знайомі. Приєднуємось і ми до привітань.

Андрій ВЛАСЕНКО