«Трамп обіцяв закінчити війну за 24 години. Тепер він вирішив її фінансувати. Це вже найдовші 24 години в історії людства.

Віткофф назвав путіна гуманістом:

Я опитала сотні людей, звільнених із російського полону. Їх били, ґвалтували, замикали в дерев’яних ящиках, відрізали їм пальці, виривали нігті й катували електричним струмом, підводячи його до статевих органів.

Одна жінка розповіла, як їй виколупали око ложкою.

Те, що відбувається зараз, — це імітація мирного процесу.

У Києві я зустріла п’ятирічну дівчинку. росіяни викрали її матір за проукраїнські погляди, катували її та неодноразово піддавали груповому зґвалтуванню. Потім її вивезли до росії та сфабрикували проти неї кримінальні обвинувачення.

Дівчинка обійняла мене, заплакала й благала: «Будь ласка, поверніть мою маму».

Я правозахисниця, але не маю юридичних інструментів, щоб змусити росію повернути її. Я обійняла дівчинку й пообіцяла, що ми боротимемося за її матір.

Журналістка Вікторія Рощина була моєю подругою та колегою. Вона поїхала на окуповані території, щоб розповісти правду про російські злочини. Її викрали, катували й таємно вивезли до росії. Її утримували без офіційних обвинувачень і будь-якого зв’язку із зовнішнім світом.

Їй відмовляли в медичній допомозі. Вона важила лише 30 кілограмів. Протягом шести місяців росіяни відмовлялися повертати її тіло батькам. Коли вони нарешті його повернули, у ньому не було кількох внутрішніх органів, очей, мозку та частини трахеї. Ми досі не знаємо, як вона померла.

Вікторія вірила, що правда може врятувати тисячі життів. Що люди в інших країнах, дізнавшись правду, ухвалять правильні рішення.

Мій друг і вчитель, професор Ігор Козловський, провів 700 днів у російському полоні. Місяцями його тримали самого в маленькій темній підвальній камері без вікон і свіжого повітря. З каналізації вилазили щури.

Він читав щурам лекції з філософії, аби тільки чути людський голос. Його катували настільки жорстоко, що після звільнення йому довелося заново вчитися ходити.

Козловський сказав мені: увесь пережитий мною досвід не змушує мене сприймати себе як жертву.

Основою нашого існування є гідність.

А гідність — це дія».

ГІДНІСТЬ — ЦЕ ДІЯ!

І ми продовжуємо діяти всі ці «24 години», відведені нам нинішнім мешканцем білого дому, діяли роками до цього й діятимемо після — стільки, скільки буде потрібно, щоб повернути мир.

І ми вдячні всім, хто продовжує підтримувати наші дії!