Вони віддали найдорожче – своє життя, щоб жили ми. Віддаймо шану кожному. З початку війни редакція «33-го» вшановує кожного Героя, що повернувся на щиті.
Вінницька громада попрощалася із полеглим захисником Олегом Гижицьким.
Олег служив старшим помічником начальника відділення кадрової роботи 14-ї бригади НГУ «Червона калина». Загинув 22 жовтня 2026 року поблизу села Олександрівка на Донеччині. Йому було 38 років.
Підтвердилася загибель військовослужбовця Миколи Пуди, 1987 року народження, жителя села Юхимівка.
Солдат загинув 6 січня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Погребки Суджанського району Курської області.
Немирівська громада попрощалась із полеглим захисником Дмитром Швецем, 22 жовтня 1991 року народження, жителем села Велика Бушинка.
Воїн загинув 26 жовтня 2026 року.
Вінницька громада попрощалася із полеглим захисником Валентином Яценком.
Валентин виконував бойові завдання на посаді стрільця у складі 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка. Загинув 24 жовтня поблизу селища Межова на Дніпропетровщині. Йому було 46 років.
«На щиті» до рідного дому повернувся захисник Назар Вітенко, 31 березня 1975 року народження, житель села Рибчинці.
Воїн загинув 24 жовтня 2026 року внаслідок ураження ворожим БпЛА в м. Харків.
Жмеринка попрощалася із загиблим захисником Андрієм Бармалюком.
Андрій народився 6 березня 1987 року. Навчався у Жмеринці та Браїлові, працював на підприємстві «Корунд».
Понад три з половиною роки Андрій присвятив військовій службі. Він загинув 23 серпня 2026 року поблизу населеного пункту Жовідь Корюківського району Чернігівської області внаслідок вибухової травми під час виконання військового обов’язку.
Трагічна новина надійшла у Шпиківську громаду: агресор забрав життя Олега Уманця, 22 вересня 2000 року народження, жителя с.Юрківка.
Призваний Тульчинським РТЦК та СП, солдат Уманець служив оператором безпілотних літальних апаратів 3 відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів 1 взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів 2 роти безпілотних авіаційних комплексів 2 механізованого батальйону.
Воїн загинув 24 жовтня 2026 року внаслідок ворожого FPV-дрона під час виконання бойового завдання у районі населеного пункту Пристін Куп’янського району Харківської області.
Вінницька громада попрощалася із полеглим захисником Дмитром Комстою.
Він став на захист країни на початку 2026 року як оператор БпЛА у складі 65-ї окремої механізованої бригади, тримаючи оборону на Оріхівському напрямку.
Життя воїна обірвалося 17 жовтня поблизу села Преображенка Пологівського району Запорізької області. Герою назавжди залишилося 43 роки.
Підтвердився факт загибелі Віталія Добровольського, 7 червня 1974 року народження, жителя села Грабовець.
Прийнятий на військову службу Тульчинським РТЦК та СП, солдат Добровольський служив водієм другого артилерійського взводу першої артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону.
17 вересня 2025 року під час виконання бойових завдань біля населеного пункту Новоіванівка Пологівського району Запорізької області Герой загинув.
Вінницька громада попрощалася із полеглим захисником Костянтином Нежевенком.
Він долучився до лав ЗСУ влітку 2025 року та боронив країну у складі 25-ї окремої повітрянодесантної Січеславської бригади на посаді кулеметника парашутно-десантного взводу.
Свій останній бій Герой прийняв 17 жовтня 2025 року поблизу міста Мирноград Покровського району Донецької області. Захиснику назавжди залишилося 47 років.
Після тривалих пошуків була підтверджена загибель Героя Віктора Карнауха, 1986 року народження, жителя с. Оратів.
Відданий військовій присязі, Карнаух Віктор, солдат-гранатометник механізованого відділення, загинув 5 січня 2025 року під час бойових дій у районі населеного пункту Вікторовка Курської області рф.
Немирівська громада попрощалась із полеглим захисником Олександром Добровольським, 17 вересня 1987 року народження, жителем міста Немирова.
Воїн загинув 12 липня 2026 року в боях за Україну.
В останню земну дорогу провели воїна Олександра Остапчука з міста Погребище.
Олександр народився 14 червня 1971 року в с. Іваньки Погребищенського району Вінницької області. Закінчив Погребищенську загальноосвітню школу. Проходив службу в армії з 21 червня 1989 року. Після закінчення Барського автодорожнього технікуму працював будівельником у м. Київ.
Був призваний на військову службу до лав ЗСУ 2 лютого 2026 року. Олександр служив такелажником такелажного відділення взводу інженерних конструкцій інженерно-технічної роти другого інженерного батальйону військової частини А2558.
Серце захисника зупинилося 28 жовтня 2026 року під час перебування у військовій відпустці.
Підтвердилася загибель захисника Владислава Підопригори, 1977 року народження, уродженця села Серебрія Могилів-Подільської громади.
Чоловік служив стрільцем – зенітником зенітного ракетного відділення роти вогневої підтримки 152 ОЄБр ЗСУ.
Воїн загинув 16 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання у Донецькій області.
«На щиті» повернувся додому захисник Андрій Рябцун, 4 липня 1983 року народження, мешканець с. Плисків.
Андрій служив водієм 2 мінометного взводу мінометної батареї 2 батальйону територіальної оборони військової частини А7048.
Воїн загинув 4 липня 2026 року у бою у районі населеного пункту Масляківка Лиманської міської територіальної громади, Краматорського району Донецької області.
Літинська громада провела в останню земну дорогу мужнього захисника Миколу Гончара.
Микола народився 14 квітня 1968 року в с. Миколаївка Літинського району. Після закінчення 8-річної школи навчався у Гущинському професійно-технічному училищі. Потім – строкова військова служба в армії, робота на підприємствах Літинщини.
До лав ЗСУ був призваний по мобілізації у квітні 2025 року. Службу проходив на посаді водія 2 понтонної роти військової частини А5120 у званні старшого сержанта. Серце воїна перестало битися 27 жовтня 2026 року.
Підтвердився факт загибелі військовослужбовця із села Уладівське Сергія Носанчука.
Сергій народився 14 червня 1977 року в селі Вишневе. Після закінчення Уладівської загальноосвітньої школи продовжив навчання у Гущинецькому ВПУ №32. Потім була строкова військова служба.
Чоловік був мобілізований до війська у лютому 2023 року. Служив у роті охорони в м.Хмільник, а у квітні 2025 року продовжив свій бойовий шлях на Донеччині.
Із червня 2025 року військовослужбовець вважався безвісти зниклим.
За результатами ДНК-експертизи підтвердився факт загибелі захисника.
На війні загинув відважний захисник Денис Крикун.
Денис народився 16 серпня 1999 року в Калинівці. Після закінчення Калинівської загальноосвітньої школи № 3 продовжив навчання у Калинівському технологічному коледжі.
У 2019 році Денис підписав контракт із військовою частиною 3028, брав участь у ООС. А з перших днів повномасштабного вторгнення знову став на захист України. У 2022 році він зазнав важкого поранення. Після лікування та реабілітації Денис повернувся до своїх побратимів.
За мужність і героїзм старшого сержанта Дениса Крикуна нагороджено медаллю «Захиснику Вітчизни».
«На щиті» повернувся матрос Іван Лисенюк, 7 липня 1980 року народження, житель м. Хмільник.
Він загинув 23 жовтня 2026 року при виконанні бойового завдання на території м. Херсон Херсонського району Херсонської області.
Глуховецька громада оголосила дні жалоби за захисником Романом Онищуком.
Роман народився 24 лютого 1987 року в селищі Глухівці. Закінчив Глуховецьку загальноосвітню школу. Згодом здобув освіту в Київському геологорозвідувальному технікумі та Донецькому університеті залізничного транспорту. Останні роки чоловік жив у селищі Побузьке Кіровоградської області разом із сім’єю. Працював на Побузькому феронікелевому комбінаті.
3 жовтня 2023 року Роман став на захист України. Він служив у Національній гвардії України, у бригаді «Спартан», обіймав посаду оператора операційно-перев’язувального модуля. Брав участь у запеклих боях на Запорізькому та Покровському напрямках.
Важкі ускладнення, спричинені контузіями та отруєнням бойовими токсичними газами під час виконання завдань, підірвали здоров’я захисника. Його серце зупинилося в лікарні.
Тростянеччина провела в останню дорогу захисника Віктора Нечипуренка, жителя села Цибулівка Ободівської громади.
Віктор служив солдатом військової частини А7014.
Воїн загинув 11 травня 2024 року у бою поблизу населеного пункту Балка Журавка Сватівського району Луганської області. Віктору було 48 років.
Помер захисник Роман Пермяков із Сосонки.
Роман народився 26 грудня 1989 року в селі Торків Тульчинського району. Навчався у Тульчинській школі-інтернаті. Жив і працював в Одесі, займався бурінням свердловин.
20 березня 2025 року Роман був призваний на військову службу. Служив оператором 1-ї радіолокаційної станції взводу радіолокаційної розвідки батареї перехоплювачів безпілотних літальних апаратів зенітного ракетного дивізіону військової частини А0224.
9 вересня 2026 року серце захисника зупинилося назавжди.
Стало відомо про загибель Олександра Олійника, 13 червня 1995 року народження, жителя села Борівки.
Захисник вважався зниклим безвісти з липня 2023 року.
Олександр проходив службу на Донецькому напрямку та загинув під час виконання бойового завдання у н.п.Богданівка Бахмутського району Донецької області.
Тульчинська громада отримала трагічну звістку: 29 жовтня 2026 року загинув Василь Козоріз, 2 травня 1975 року народження.
Призваний другим відділом Тульчинського РТЦК та СП, старший солдат Козоріз Василь служив старшим водієм відділення штабних машин взводу штабних машин роти зв’язку тилового командного пункту батальйону управління.
У результаті ураження ворожим реактивним БпЛА залізничного вокзалу в місті Дніпро захисник загинув.
Обірвалося життя захисника із села Жабокрич Крижопільської громади – Дмитра Юшка, 11 травня 1982 року народження.
Ставши на захист Батьківщини з перших днів повномасштабного вторгнення, солдат Дмитро Юшко служив стрільцем-помічником гранатометника штурмового відділення 3 штурмового взводу 3 штурмової роти.
Захисник загинув 4 травня 2024 року в ході бойових дій у районі населеного пункту Бердичі Покровського району Донецькової області.
Підтвердилася загибель 40-річного захисника зі Жмеринки Степана Бондаря.
Він служив у 120-й окремій бригаді Сил територіальної оборони ЗСУ, пережив п’ять контузій і був відзначений двома нагородами.
Воїн загинув 2 травня 2026 року на Донеччині під час виконання бойового завдання.
—
Висловлюємо щирі співчуття родинам, друзям і побратимам полеглих. Жодні слова не вгамують біль втрати, але наш обов’язок — пам’ятати кожного, хто віддав найцінніше за наш спокій.
Ми продовжуємо збирати та зберігати історії про кожного захисника, щоб їхній подвиг назавжди залишився у пам’яті поколінь.
Вічна пам’ять і слава Героям Вінниччини!
Низький уклін… Поділіться цим дописом, щоб якомога більше людей згадали імена наших оборонців.
