СПРАВА УКРАЇНСЬКОГО ОФІЦЕРА ТА «ПІВНІЧНИХ ПОТОКІВ» – суд
А навколо його справи зіткнулися різні відповіді на питання, чим були російські газогони під час великої війни: цивільною інфраструктурою або об’єктом, що працював на державу-агресора?
Кореспондентка ZN була в залі суду 14 та 27 жовтня. Там говорили про вибухівку, військову таємницю і право обвинуваченого на захист. Однак за цими юридичними суперечками стоїть іще одна історія — про людину, чия доля опинилася між логікою війни, правосуддям іншої держави та великою політикою.
Погляд прикутий до однієї людини. Високий. Стрункий. Начисто поголений чоловік. Із широкою білосніжною посмішкою. Світ знає його за двома фотографіями: на одній він — офіцер української армії, боєць Сил спеціальних операцій — стоїть у камуфляжі та касці. На тій фотографії він теж посміхається.
На другому фото видно профіль Кузнєцова. Він у цивільному одязі, поруч із ним двоє поліцейських. Це фото датоване серпнем 2025 року. Тоді його затримали в Італії, звідки згодом екстрадували до Німеччини.
Захищають його адвокати з Італії, Німеччини та України. Один із них — Ілля Новіков, відомий по справах Порошенка та його дружини, який розповів, що в обвинуваченого відбулася одна спроба допиту. Там він заявив, що зберігатиме мовчання, і на цьому допит завершився.
Події та час, які суд досліджує під час розгляду, збігаються з періодом служби обвинуваченого в підрозділі Сил спеціальних операцій ЗСУ. Українське законодавство передбачає, що державна таємниця поширюється і на операції ССО, і на відомості про особовий склад підрозділу, — пояснює адвокат.
Ще до початку судових слухань полковник ЗСУ та безпосередній командир Кузнєцова Роман Червінський передав до суду через адвокатів листа. У ньому Червінський пояснює, що у вересні 2022 року обвинувачений був у його прямому підпорядкуванні й ніколи самовільно не залишав місця служби.
«Кузнєцов давав розписку про нерозголошення таємної інформації. Командування визначає, яку таємницю не розголошувати. Я не даю йому дозволу на розголошення інформації під моїм командуванням», — ідеться в листі Червінського.
Подібного листа надіслав і полковник Юрій Семенюк, який командував військовою частиною, де також служив Кузнєцов. У ньому теж наголошується на кримінальній відповідальності за розголошення державної таємниці.
На підставі цих листів ще 14 жовтня адвокати подали до суду клопотання про закриття провадження, оскільки Кузнєцов не може вільно свідчити.
Та на другому засіданні, коли в суді зачитали листи і Червінського, і Семенюка, прокурор заявив, що перешкоди для провадження не існує, зокрема в аспекті права на ефективний захист. «Порушень з боку державних органів не було», — заявила в суді сторона обвинувачення. І додала, що листам, які надіслали командири Кузнєцова, немає віри.
Зрештою, суд відхилив клопотання захисту. «Зберігати таємницю не перешкода для провадження», — додала суддя Анна Маєр-Герінг.
Це рішення означає, що розгляд справи триватиме.
За версією слідства, восени 2022 року Кузнєцов та ще шестеро людей, серед яких були водолази, орендували в німецькому місті Росток яхту й вирушили у води Балтійського моря. Поблизу данського острова Борнгольм вони нібито заклали вибухівку.
26 вересня того року з перервою приблизно в 17 годин поблизу Борнгольма сталися два вибухи — о 02:03 та 19:04. Внаслідок вибухів пошкоджено три з чотирьох ниток газогонів «Північний потік-1», який на той час не транспортував газу, та «Північний потік-2», якого не ввели в експлуатацію, але який містив газ.
Кузнєцова обвинувачують, зокрема, у воєнному злочині.
Але захист українського офіцера стверджує, що «Газпром» безпосередньо фінансує військові формування у війні проти України. Одне з них має назву «Потік», тобто російською «Поток».
Газогін «Північний потік-1» контролюють через Nord Stream AG, у якій «Газпром» має 51% акцій; решта належить європейським компаніям. Nord Stream 2 AG належить лише «Газпрому».
Отже, справу слухатимуть у суді. Попереду нові слухання.
