Вони віддали найдорожче – своє життя, щоб жили ми. Віддаймо шану кожному. З початку війни редакція «33-го» вшановує кожного Героя, що повернувся на щиті.
Вінницька громада попрощалася із полеглим захисником Максимом Пікульським.
Він народився 27 вересня 2000 року у Вінниці. Після здобуття базової середньої освіти у гімназії №6 він опанував фах автоелектромеханіка у Вінницькому технічному коледжі.
Максим захищав країну за контрактом у «Червоній калині». Від початку Великої війни Максим виконував завдання на передовій на посаді кулеметника, а пізніше – діловода відділення кадрової роботи. За його фронтовою історією можна писати літопис цієї війни: Васильків, Гостомель, Буча, Київ, Макарів, а далі – Східний напрямок: Сєвєродонецьк, Бахмут, Лисичанськ, Білогорівка.
Життя захисника обірвалося 22 жовтня 2026 року поблизу селища Олександрівка Краматорського району Донецької області. Йому навічно залишилося 26 років.
Жмеринська громада провела в останню путь захисника Сергія Фурманчука.
Життя військовослужбовця обірвалося 26 жовтня 2026 року під час проходження військової служби та виконання бойового завдання у населеному пункті Петро-Михайлівка Запорізького району. Сергію було 49 років.
На війні загинув захисник із Клекотини Михайло Захарчук, 15 березня 1994 року народження.
Життя воїна обірвалося 7 листопада 2026 року у місті Павлоград Дніпропетровської області.
Підтвердилась загибель захисника Романа Редька із с. Капустяни.
Роман Редько служив головним сержантом 3 танкової роти танкового батальйону військової частини А4576.
Воїн загинув 16 вересня 2024 року під час виконання бойових завдань у районі населеного пункту Крем’яне Курської області, рф.
Роману було 34 роки.
Вінницька громада попрощалася із полеглим захисником Сергієм Волошиним.
Сергій народився 19 серпня 1992 року в селі Магдалинівка Каховського району Херсонської області. Рятуючись від окупації, родина була змушена виїхати з Херсонщини і згодом знайшла прихисток у Вінниці.
Свій військовий шлях Сергій розпочав навесні 2026 року. У лавах 70-ї окремої бригади підтримки ЗСУ він служив на посаді водія-електрика.
Життя мужнього захисника обірвалося 29 жовтня під час бою поблизу села Куроччине Куп’янського району Харківської області. Йому було 34 роки.
Підтвердилась загибель захисника Іллі Слободяника із с. Китайгород.
Ілля служив розвідником – санітаром 2-ї розвідувальної групи спеціального призначення 9-ї роти спеціального призначення 3-го загону спеціального призначення.
Військовослужбовець загинув 12 листопада 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Красний Яр Покровського району Донецької області. Йому було 32 роки.
Барська громада повідомила про смерть військовослужбовця Збройних сил України, солдата Дениса Язвенюка, 1988 року народження, жителя села Сеферівка.
Вінниця попрощалася із полеглим захисником Володимиром Костюком, 29 квітня 1982 року народження.
Володимир став до лав Збройних сил України у 2024 році. У званні майстер-сержанта він виконував надскладні оперативно-бойові завдання на найгарячіших ділянках фронту. За мужність, героїзм і високу військову майстерність воїн заслужив повагу побратимів і був неодноразово відзначений командуванням.
Життя Героя обірвалося 29 жовтня 2026 року під час бойового зіткнення. Йому навічно залишиться 44 роки.
Гніванська громада повідомила про загибель захисника Михайла Ситара.
Михайло народився 16 листопада 1975 року в селі Демидівка. Навчався у Демидівській школі, після закінчення 9 класів здобув професію тракториста у професійному навчальному закладі Жмеринського району.
Працював на пасіці в рідній Демидівці. Навчався на столяра в Немирівському професійному ліцеї №10. Проживав у Немирові, де працював на столярному підприємстві.
29 грудня 2022 року чоловік був мобілізований до лав Збройних сил України. Служив водієм 2-го артилерійського взводу 1-ї артилерійської батареї артилерійського дивізіону військової частини А4712.
Тривалий час вважався безвісти зниклим. Тепер стало відомо, що 22 жовтня 2023 року Михайло загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Новопрокопівка Пологівського району Запорізької області.
Іллінецька громада провела в останню земну дорогу захисника Валентина Хлищиборща.
Народився Валентин 1 червня 1977 року в селі Жадани. Після закінчення дев’яти класів здобув професію тракториста. Працював на шиномонтажі в Іллінцях, у меблевому цеху.
30 грудня 2022 року Валентин був призваний на військову службу. Став на захист України у складі 118-ї окремої механізованої бригади. Служив радіомеханіком. Разом з товаришами по службі виконував бойові завдання на Оріхівському напрямку Запорізької області, брав участь в обороні Таврійського, Комишувахи, Оріхова та Роботиного.
За сумлінне виконання військового обов’язку, мужність, стійкість і відданість Україні солдат Валентин Хлищиборщ був відзначений нагородою «За службу державі».
Валентин помер 31 жовтня 2026 року від поранень, отриманих унаслідок ураження ворожим безпілотником поблизу населеного пункту Жовтеньке Запорізької області.
Підтвердилася загибель військовослужбовця Віталія Заїця, 19 січня 1991 року народження, мешканця с. Скибинці Погребищенської громади.
Віталій був призваний на військову службу 28.09.2023 року.
Служив навідником кулеметного відділення кулеметного взводу механізованого батальйону військової частини А4718.
Воїн героїчно загинув 7 вересня 2024 року при виконанні бойового завдання біля населеного пункту Коренево Кореневського району Курської області, рф.
Іллінецька громада провела в останню земну дорогу захисника Назарія Синільника.
Народився Назарій 30 грудня 1999 року. Навчався в Іллінецькій школі №2, здобув фах техніка-будівельника у Немирівському коледжі будівництва та архітектури. Працював виконробом у вінницькому товаристві «Декор Бетон».
У 2025 році Назарій добровільно став на захист України. Його життя обірвалося 29 жовтня 2026 року на Сході України.
У Гайсині провели у вічність солдата Максима Карлова.
Максим народився 8 листопада 1987 року у м. Харків. Був сиротою та виховувався у сиротинці. У 2024 році на Сумщині мобілізувався до українського війська за контрактом Роменським РТЦК та СП. Службу проходив у званні солдата на посаді гранатометника штурмового спеціалізованого відділення, штурмового спеціалізованого взводу штурмової спеціалізованої роти штурмового спеціалізованого батальйону 59-ї окремої штурмової бригади «Степові хижаки» у батальйоні «Шквал».
Помер внаслідок нещасного випадку 29 жовтня 2026 року, перебуваючи в пункті постійної дислокації м. Гайсин.
Підтвердилася загибель молодшого сержанта ЗСУ Сергія Гошка, 16 жовтня 1984 року народження, мешканця міста Погребище.
Він був призваний до лав ЗСУ 25 лютого 2022 року. Проходив службу на посаді командира стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти стрілецького батальйону військової частини А1619.
Захисник загинув 22 жовтня 2025 року під час виконання військових обов’язків у районі населеного пункту Шандриголове Краматорського району Донецької області внаслідок скидів з ворожого безпілотного літального апарата по спостережному пункту «Бішоп».
Козятинська громада повідомила про загибель старшого солдата Руслана Жулінського, 1990 року народження.
Захисник загинув під час виконання бойового завдання у населеному пункті Захарівка Чугуївського району Харківської області.
Підтвердився факт загибелі військовослужбовця Сергія Кульпіна з м.Калинівка.
Сергій народився 25 грудня 1986 року у м.Калинівка. Після закінчення загальноосвітньої школи №4 у м.Калинівці продовжив навчання у Козятинському міжрегіональному вищому професійному училищі залізничного транспорту.
Тривалий час працював на залізниці у Вінниці. Потім – у компанії «Екосфера».
До війська чоловіка мобілізували у березні 2022 року. У боях із ворогом був пораненим, отримав контузію, але щоразу після лікування повертався у стрій.
Бойовий шлях захисника обірвався на Запоріжжі у травні 2024 року.
Підтвердився факт загибелі військовослужбовця з м.Калинівка Павла Михальчука.
Народився Павло 11 листопада 1982 року у с.Заливанщина. Після закінчення Заливанщинської загальноосвітньої школи почав працювати. До війни займався ремонтом автомобілів.
У 2016 році чоловік підписав військовий контракт і добровільно став на захист України. Три роки боронив рідну землю від агресора. І коли ворог розпочав повномасштабну війну – з першого дня знову повернувся у військо. Служив у найгарячішій точці фронту – біля Бахмута. Двічі був важко поранений, але щоразу після лікування повертався до побратимів.
За мужність і героїзм нагороджений чисельними грамотами та медаллю “За участь в Антитерористичній операції”.
У квітні 2024 року рідні втратили зв’язок із військовослужбовцем.
Тепер стало відомо про загибель сержанта Павла Михальчука.
Підтвердилася загибель захисника Олександра Слончинського із Глуховецької громади.
Олександр народився 3 серпня 2001 року в селі Білопілля. Із дитинства знав, що хоче присвятити себе військовій справі. Після закінчення місцевої школи Олександр здобув фах у Бердичівському коледжі промисловості, економіки та права. У квітні 2021 року став до лав Збройних сил України.
Службу проходив у Миколаєві, згодом – в Одесі. Із травня 2024 року служив у військовій частині А2802 — 36-ій окремій бригаді морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського.
За відданість військовій присязі, старанність і сумлінне виконання бойових завдань матрос Олександр Слончинський був відзначений грамотою 36-ї окремої бригади морської піхоти. У вересні 2024 року його призначили командиром десантно-штурмового відділення — командиром машини.
Разом із побратимами Олександр брав участь у бойових діях із вибиття ворога в Курській області. Згодом родина отримала сповіщення про те, що він зник безвісти.
Олександр загинув 17 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Зелений Шлях Курської області, рф.
Підтвердилася загибель військовослужбовця Олега Плюти, 16 квітня 1988 року народження, мешканця с. Круподеринці.
Він був призваний на військову службу 27.06.2024 року.
Служив навідником 1 розвідувального відділення 2 розвідувального взводу розвідувальної роти військової частини А4699.
Життя воїна обірвалося у бою 13 серпня 2024 року в районі населеного пункту Желанне Покровського району Донецької області.
На війні загинув Сергій Михайлов із Дашківець.
Сергій народився 6 квітня 1983 року в місті Чорногорськ Красноярського краю.
Згодом родина переїхала до села Дашківці. Навчався Сергій у Дашковецькій школі. Після закінчення школи вступив до Гущинецького професійно-технічного училища, де здобув професію автомеханіка.
Чоловік був призваний до лав ЗСУ 16 вересня 2025 року. Служив гранатометником у лавах В/Ч А2613.
Воїн загинув 8 квітня 2026 року в районі населеного пункту Матяшеве Донецької області.
Підтвердилась загибель захисника Максима Полюги із с. Гордіївка.
Молодший сержант Максим Полюга служив командиром гранатометником відділення взводу вогневої підтримки роти морської піхоти військової частини А2613.
Герой загинув 14 травня 2025 року під час оборони в районі населеного пункту Срібне Донецької області. Максиму було 26 років.
Загинув захисник із Мізяківських Хуторів Денис Павлов.
Денис народився 7 червня 1993 року у Мізяківських Хуторах. Закінчив місцеву середню школу, після чого вступив до Жмеринського залізничного технікуму.
2016 року підписав контракт на військову службу в 1-й окремій танковій бригаді, де проходив службу в 11-му танковому батальйоні, 6-й роті за спеціальністю механіка-водія танка. Згодом, 2019-го року, був переведений на посаду навідника міномета. Денис проходив бойовий шлях в Авдіївці Мар’їнського району Донецької області.
Останнім місцем служби Дениса була військова частина А4808. Він служив солдатом, старшим водієм 1-го стрілецького спеціалізованого відділення 1-го стрілецького спеціалізованого взводу стрілецької спеціалізованої роти «ШКВАЛ».
Серце захисника зупинилося 3 листопада 2026 року на Дніпропетровщині.
Северинівська сільська рада повідомила про загибель Сергія Гарячого, 14 березня 1983 року народження, жителя села Северинівка.
Сержант Сергій Гарячий служив водієм-електриком 4 екіпажу безпілотних авіаційних комплексів 2 взводу безпілотних авіаційних комплексів 1 роти безпілотних авіаційних комплексів 1 батальйону безпілотних авіаційних комплексів військової частини А2896.
Сергій загинув 2 листопада 2026 року під час виконання бойового завдання у районі населеного пункту Баранове Куп’янського району Харківської області.
Підтверджено загибель захисника Володимира Кушніра, 28 липня 1997 року народження, жителя села Комаргород.
Призваний на військову службу, старший солдат Кушнір служив командиром 1 розрахунку протитанкового взводу 2 механізованого батальйону.
Герой загинув 13 січня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Дар’їно Суджанського району Курської області, рф.
У селище Томашпіль «на щиті» повернувся захисник – сержант Андрій Гасан, 6 липня 1968 року народження.
Він був призваний на військову службу у травні 2022 року. Служив інспектором прикордонної служби 2 категорії – механіком-водієм першого відділення інспекторів прикордонної служби другої прикордонної застави другого відділу прикордонної служби.
Андрій загинув 4 травня 2024 року під час виконання бойового завдання у районі населеного пункту Красногорівка Покровського району Донецької області.
Тульчинська громада втратила захисника Сергія Момотюка, 28 січня 1985 року народження, жителя селища Піщанка.
Солдат Момотюк служив кулеметником кулеметного відділення взводу вогневої підтримки роти вогневої підтримки 3 батальйону територіальної оборони.
Воїн загинув 4 листопада 2026 року в районі населеного пункту Лиман Краматорського району Донецької області.
Підтвердився факт загибелі Ігоря Гоци, 11 травня 1973 року народження, уродженця села Студена. Ігор служив прикордонником.
Військовослужбовець загинув 5 вересня 2026 року під час ведення бойових поблизу населеного пункту Мала Вовча Чугуївського району Харківської області.
Помер військовослужбовець ЗСУ Роман Сіренко, житель села Монастирське.
Роман народився 1 листопада 1974 року в місті Верхньодніпровськ Дніпропетровської області. У 1988 році переїхав до села Марксове, де закінчив дев’ять класів школи. Згодом вступив до Жмеринського професійно-технічного училища залізничників. У 1992 році проходив строкову військову службу в місті Дніпропетровськ. Після її завершення працював у селі Монастирське в місцевому сільськогосподарському підприємстві, а згодом — на будівництві в місті Київ.
У січні 2023 року Романа було мобілізовано до лав Збройних сил України.
2 листопада 2026 року чоловік помер у лікарні внаслідок хвороби.
—
Висловлюємо щирі співчуття родинам, друзям і побратимам полеглих. Жодні слова не вгамують біль втрати, але наш обов’язок — пам’ятати кожного, хто віддав найцінніше за наш спокій.
Ми продовжуємо збирати та зберігати історії про кожного захисника, щоб їхній подвиг назавжди залишився у пам’яті поколінь.
Вічна пам’ять і слава Героям Вінниччини!
Низький уклін… Поділіться цим дописом, щоб якомога більше людей згадали імена наших оборонців.
