Про подвиг Віталія Скакуна, який ціною власного життя підірвав міст, щоб зупинити російських окупантів, знає майже вся Україна. Але чому так мало людей чули про Захара Квасного та Романа Шиманського, двох українських воїнів, які також пожертвували власними життями, підірвавши Гостомельський міст, щоб не дозволити російським військам прорватися до Києва?!
25 лютого 2022 року українські сапери отримали надзвичайно небезпечне завдання: знищити Гостомельський міст, яким російська військова колона могла просунутися до Ірпеня, а звідти — до столиці. У ті критичні години кожна хвилина була на вагу золота, а успіх операції міг вплинути на подальший перебіг оборони Києва.
Вибухівку вдалося закласти, однак невдовзі українських військових атакували окупанти. Підрозділ був змушений відступати, але біля підривної станції залишилися двоє саперів — 22-річний командир взводу Захар Квасний та його 37-річний побратим Роман Шиманський.
Вони чудово розуміли, чим може закінчитися це рішення. Та замість того, щоб рятувати власні життя, залишилися виконати завдання до кінця.
Пролунав вибух. Гостомельський міст було знищено, а шлях російській колоні на цьому напрямку перекрито. Ворог не зміг скористатися переправою для подальшого просування до Києва. Але Захар і Роман з цієї операції вже не повернулися.
Згодом побратими знайшли їхні понівечені тіла. Лише 6 березня 2022 року рідним вдалося впізнати загиблих воїнів в одному з моргів Києва.
І ось 7 листопада 2026 року, понад 4,5 року після того страшного дня, Захару Квасному та Роману Шиманському нарешті посмертно присвоїли звання Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка».
Їхні імена досі не стали настільки відомими, як ім’я Віталія Скакуна. Хоча ці двоє захисників зробили не менш важливу справу — віддали найдорожче, що мали, аби російські танки не змогли безперешкодно рухатися до української столиці. Дуже сподіваюся, що тепер про їхній подвиг дізнається значно більше українців.
А ще хочеться вірити, що на відбудованому Гостомельському мосту нарешті з’явиться пам’ятна табличка з іменами Захара Квасного та Романа Шиманського й розповіддю про їхній останній бій. Адже сьогодні там немає навіть згадки про цих людей, які загинули, аби зупинити наступ ворога на Київ.
Вічна пам’ять і слава Захару Квасному та Роману Шиманському!
Роман Володимирович Шиманський народився 12 червня 1984 року у селі Міжлісся у тодішньому Барському районі Вінницької області. Загинув 25 лютого 2022-го, біля м. Ірпінь (Київська область, Україна) — молодший сержант 70-го центру інженерного забезпечення Збройних сил України, учасник російсько-української війни, що загинув у ході російського вторгнення в Україну в 2022 році. Герой України (2026, посмертно).
Захар Андрійович Квасний народився 13 серпня 1999 року у селі Руда Кам’янець-Подільського району Хмельницької області (Україна). Загинув 25 лютого 2022-го, поблизу м. Ірпінь (Київська область, Україна) — лейтенант, командир інженерно-саперного взводу 70-го центру інженерного забезпечення Збройних сил України. Герой України (2026, посмертно).
Ці два подолянини із сусідніх Вінницької та Хмельницької областей, наші земляки, були командиром і підлеглим у підрозділі. І в одну мить пожертвували своїм життям заради того, щоб жили ми. Бо якби ворог взяв столицю України у ті рокові дні — не було б уже незалежної України та багато кого із нас.
Уклін і слава Героям! Вічна пам’ять!
Тетяна Квасюк
