Вже нема каяття і прощі,
Схематично усе, заочно.
І те, що було найдорожчим
Знецінилось остаточно.

Людяність людство втрачає,
Сіє погибель й страждання,
І в конвульсіях забуває
Мову добра і кохання.

Емоції мармурові,
В тісні обладунки закуті.
І замість мови любові
Вчить мову злоби і люті…

Світ у комі, чи під наркозом
Культивує інстинкти куці,
Втрачає пам’ять і розум,
Повертає назад еволюцію.

Анатолій Жучинський