ГОСПОДИ!

НАВЧИ ЛЮБИТИ ТАК ТЕБЕ, ЯК ЛЮБИШ ТІЛЬКИ ТИ МЕНЕ.

Лунає тривога — читай «Отче наш» та звільняйся від лукавого. Єднаймося в молитві заради спасіння й перемоги! Бог є любов, життя і святість.

Я знаю нерозділене кохання,
Коли у відповідь — лише холодне «Ні»
Як серце розривається стражданням
В спустошеній та зраненій душі

Та лиш крізь власну болісну розлуку
Я зрозумів, як сильно Ти любив:
Та простягав Свою пробиту руку,
А я повз Тебе в темряву спішив.

Коли біда стояла за спиною,
Ти непомітно вів, оберігав.
Змивав мої гріхи святою кров’ю —
А я Тобі й спасибі не казав.

Ти кличеш в дім, де смерть не розлучає,
А я стою, не кваплячись іти.
Немов собі Ти милості шукаєш,
А не мене бажаєш зберегти.

Прости, що я любов Твою безкраю
Постійно у байдужості лишав.
Тепер вже власним болем відчуваю,
Якого болю сам Тобі завдав.

Дозволь Тебе, Ісусе, обійняти,
Схилити перед ранами чоло.
Не хочу я любов святу минати,
Немов Хреста й Голгофи не було.

Я слави не примножу похвалою:
Ти Сам — її предвічне джерело.
Схиляю серце вдячно пред Тобою
За все добро, що в дім мій увійшло.

Найвища милість — жити і творити,
Тобі віддати весь останній час.
Не на словах, але в ділах любити,
Так, як і Ти насправді любиш нас.

СВОБОДА БЕЗ КОДА.