Вони віддали найдорожче – своє життя, щоб жили ми. Віддаймо шану кожному. З початку війни редакція «33-го» вшановує кожного Героя, що повернувся на щиті.
Вінницька громада попрощалася із мужнім захисником Миколою Давиденком.
Свій перший бойовий досвід воїн здобув у зоні проведення АТО. На захист рідної землі він став і на початку повномасштабного російського вторгнення. У званні молодшого сержанта виконував бойові завдання у складі 14-ї бригади оперативного призначення імені Івана Богуна («Червона калина»). На його долю випали запеклі зіткнення з ворогом на Запорізькому та Покровському напрямках.
Життя воїна обірвалося 31 жовтня 2026 року в бою поблизу міста Білозерське Покровського району Донецької області. Герою навічно залишилося 47 років.
За мужність і самовідданість під час захисту Батьківщини Микола Давиденко був відзначений низкою нагород, серед яких медаль «Червона калина» та нагрудний знак «Знак пошани». Попри важку мінно-вибухову травму, що спричинила контузію та втрату слуху на одне вухо, військовослужбовець залишався у строю, демонструючи виняткову стійкість і відданість обов’язку.
Підтвердили загибель захисника із с. Супівки Василя Кирика, 1970 року народження.
Василь служив молодшим сержантом. Захисник загинув 24 травня 2022 року під час бойових дій поблизу населеного пункту Новоселівка Покровського району Донецької області.
Уланівська громада повідомила, що 11 листопада 2026 року перестало битися серце учасника бойових дій Василя Степанюка, 14 березня 1976 року народження, жителя села Уланів.
Вінницька громада попрощалася з мужнім захисником Сергієм Ільковим.
Сергій став на захист Батьківщини у квітні 2023 року. Служив у 148-й окремій артилерійській бригаді ДШВ, де пройшов шлях від піхотинця до майстра безпілотних літальних апаратів. Разом із побратимами Сергій тримав оборону на гарячому Покровському напрямку та був нагороджений бойовими відзнаками за сумлінну службу.
Життя воїна трагічно обірвалося 21 квітня 2026 року неподалік села Братське Синельниківського району Дніпропетровської області. Мужньому оборонцю навічно залишиться 38 років.
Сергій народився 1 серпня 1987 року в одному з найбільших індустріальних центрів Заполяр’я. Невдовзі його родина повернулася до Вінниці. Тут Сергій пішов до першого класу та закінчив загальноосвітню середню школу №26, а згодом – Вінницький будівельний технікум, де здобув фах техніка-будівельника. Працював майстром-контролером у структурах «Вінницягазбудсервіс», «Газпостачсервіс» і у Вінницькій філії ТОВ «Газорозподільні мережі України».
Липовеччина в жалобі.
У боях загинув захисник України Олександр Кольцов, 1975 року народження, житель с. Берестівка Лукашівського старостинського округу.
Він служив старшим механіком – водієм механізованої роти в/чА 3425.
Життя Олександра обірвалося в бою 25 лютого 2024 року поблизу населеного пункту Орлівка Покровського району Донецької області.
Іллінецька громада повідомила про смерть захисника України, ветерана російсько-української війни Володимира Синчука, 29 грудня 1983 року народження.
Із січня 2021 року він боронив Україну від російських окупантів у складі 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка (59-ї окремої штурмової бригади безпілотних систем).
15 листопада серце Володимира Анатолійовича зупинилося через важку хворобу та погіршення стану здоров’я.
Тульчинська громада втратила захисника Олега Овчарука, 2 лютого 1990 року народження, жителя села Тарасівка.
Призваний на військову службу, старший солдат Овчарук Олег служив водієм-електриком роти безпілотних авіаційних комплексів 3 механізованого батальйону.
Воїн загинув 2 листопада 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Новоселівка Краматорського району Донецької області.
Барська громада отримала звістку про загибель захисника Миколи Дзіся, 1970 року народження.
Микола проходив військову службу у складі 1-го прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина 9937), де обіймав посаду інспектора прикордонної служби 3 категорії – водія відділення інженерних робіт.
11 листопада 2026 року життя захисника обірвалося у районі населеного пункту Бригадирівка Ізюмського району Харківської області.
Іллінецька громада в жалобі.
У боях загинув захисник солдат Михайло Яцишин, 30 жовтня 1992 року народження, житель с. Василівка.
Життя Михайла обірвалося 9 червня 2026 року поблизу населеного пункту Піддубне Волноваського району Донецької області.
«На щиті» до Ямпільської громади повернувся мужній воїн, солдат Анатолій Козинятко, 1982 року народження, житель Ямполя, який довгий час вважався зниклим безвісти.
Чоловік служив у війську на посаді номера обслуги механізованого взводу, механізованої роти, механізованого батальйону однієї із військових частин.
Анатолій загинув 26 грудня 2023 року поблизу населеного пункту Роботине Пологівського району Запорізької області, виконуючи завдання з відсічі збройної агресії російської федерації.
Липовецька громада провела в останню земну дорогу захисника Романа Пасічника із села Лукашівка.
Роман народився 14 листопада 1978 року в Липовці. Після закінчення школи здобув професію тракториста у Зозівському ПАЛ, працював різноробочим у місцевому колгоспі та на Вінницькому електроламповому заводі. Згодом його родина переїхала до села Лукашівка.
У листопаді 2025 року Романа Васильовича мобілізували до лав ЗСУ. Він захищав українське небо на посаді стрільця-зенітника 2-го батальйону територіальної оборони.
24 червня 2026 року Роман не повернувся з бою у районі населеного пункту Лиман і довгий час вважався зниклим безвісти. Особистість воїна вдалося встановити лише після ДНК-ідентифікації. Датою його загибелі офіційно визнано 24.06.2026 року.
Погребищани зустріли та провели в останню дорогу захисника Сергія Зеленька.
Сергій народився 13 квітня 1975 року в м. Погребище. Після закінчення Погребищенської школи №3 навчався у професійно-технічному училищі №17 м. Козятин, де здобув професію помічника машиніста залізничного транспорту. Тривалий час працював будівельником.
Сергій служив кулеметником 3 відділення охорони взводу охорони, солдатом.
Воїн помер 6 листопада 2026 року у клініці гастроентерології Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» у м. Київ внаслідок гострої серцево-судинної недостатності, гіповолемічного шоку.
Гайсинська громада отримала підтвердження загибелі захисника сержанта Олександра Безсонова, 5 жовтня 1972 року народження, жителя с. Бубнівка.
Він вважався безвісти зниклим. І лише тепер, після результатів ДНК-експертизи, підтверджено, що воїн загинув 8 квітня 2025 року, виконуючи бойове завдання на Курщині.
Барська громада отримала звістку про смерть військовослужбовця Владислава Антонюка, 1995 року народження, уродженця села Чемериси-Барські.
Владислав служив водієм-мотористом понтонного відділення понтонного взводу понтонно-мостової роти понтонно-мостового батальйону військової частини А0853.
10 листопада 2026 року серце воїна зупинилося у Києві, у клінічній лікарні «Свято-Михайлівська», куди його доправили після поранень, отриманих 3 жовтня під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Богодарівка Шевченківської територіальної громади Куп’янського району Харківської області.
Шаргородська громада провела в останню земну путь захисника Петра Коваля, 6 червня 1967 року народження, жителя с. Носиківка.
Петро пройшов гартування під час АТО/ООС. З перших днів повномасштабного вторгнення знову став до лав захисників. Служив водієм другого міномета мінометного взводу мінометної батареї механізованого батальйону, старшим солдатом.
Воїн загинув 2 листопада 2026 року в районі населеного пункту Червоний Яр Запорізької області під час виконання бойового завдання.
Підтвердився факт загибелі військовослужбовця Сергія Яковенка, який із червня 2026 року вважався безвісти зниклим.
Сергій народився 2 січня 1984 року у Вінниці. Закінчив загальноосвітню школу №9, а згодом продовжив навчання у Гущинецькому вищому професійному училищі №32. Здобув професію водія. Строкову військову службу проходив у Львові.
До початку повномасштабної війни працював на ТОВ «Грін Кул» у Вінниці.
У лютому 2026 року чоловіка мобілізували до лав Збройних сил України.
В одному з боїв військовослужбовець загинув.
Під час виконання бойового завдання загинув Іван Миронюк, 12 травня 1998 року народження, житель села Голодьки Хмільницької громади.
Іван служив у званні солдата. Життя захисника обірвалося 27 липня 2026 року внаслідок стрілецького бою з противником поблизу населеного пункту Новопідгороднє Синельниківського району Дніпропетровської області.
Самгородоцька громада отримала підтвердження загибелі захисника Анатолія Богатчука, жителя села Йосипівка.
За результатами ДНК-експертизи підтверджено, що воїн загинув 9 лютого 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Зеленівка Донецької області.
Підтверджено загибель військовослужбовця Миколи Василенка із села Широка Гребля.
Із 11 лютого 2024 року він вважався зниклим безвісти під час виконання бойового завдання поблизу Роботиного Запорізької області.
Тепер офіційно підтверджено його загибель.
Шпиківська громада отримала сповіщення про загибель Руслана Трачука, 13 вересня 1994 року народження, жителя села Рахни-Лісові.
Солдат Трачук Руслан служив оператором безпілотних літальних комплексів відділення безпілотних авіаційних комплексів розвідувального взводу механізованого батальйону.
Воїн загинув 5 листопада 2026 року під час захисту Батьківщини поблизу населеного пункту Новоолександрівка Синельниківського району Дніпропетровської області, внаслідок удару ворожого дрона.
Піщанська громада провела до місця вічного спочинку Олександра Горбаченка, 28 серпня 1979 року народження.
Олександр народився у місті Тальне Черкаської області. Після закінчення школи здобув освіту в технікумі, згодом працював у будівельній сфері. У 2008 році одружився, і разом із родиною переїхав до Вінницької області, у селище Піщанка.
Чоловік став до Лав ЗСУ 7 березня 2022 року. Служив у складі 115-ї окремої механізованої бригади, обіймав посаду командира 2-го взводу 2-ї роти 4-го відділення, керував механіками-водіями бойових машин піхоти (БМП).
7 листопада 2026 року життя Героя-захисника передчасно обірвалося.
Северинівська громада у скорботі.
Відійшов у вічність військовослужбовець Віталій Кондратьєв, 22 листопада 1979 року народження, уродженець села Слобода-Чернятинська.
Віталій Васильович перебував на військовій службі за призовом під час мобілізації. Він був курсантом 2 навчальної роти 1 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини А1890.
Серце військовослужбовця передчасно зупинилося 7 листопада 2026 року в місці тимчасового розміщення підрозділу.
В останню путь ладижинці провели старшого матроса Володимира Луканюка, старшого стрільця-оператора десантно-штурмової роти ЗСУ.
Володимир народився 30 липня 1973 році на Івано-Франківщині. Закінчив Богородчанське середнє професійно-технічне училище, отримав спеціальність електрогазозварника. Пізніше опанував водійську справу. Відслужив в армії.
Із 2016 року Володимир працював старшим оператором котельні Вінницької птахофабрики у філії Комунального комплексу.
У перші дні повномасштабного вторгнення Володимир добровільно став на захист Батьківщини. Служив старшим стрільцем-оператором десантно-штурмової роти ЗСУ.
На початку 2025 року Володимир зник безвісти. Пізніше стало відомо, що він героїчно загинув 8 лютого 2025 року під час бою у районі населеного пункту Андріївка Волноваського району Донецької області.
Жмеринська громада попрощалася із загиблим захисником Павлом Танасейчуком.
Павло народився 11 липня 1978 року. Працював на цукровому заводі, займався монтажем телефонних вишок, а згодом — будівництвом.
10 липня 2025 року чоловіка мобілізували до лав ЗСУ. Він служив матросом морської піхоти, був навідником. Після навчання вирушив на бойове завдання, а вже за тиждень рідні втратили з ним зв’язок.
Захисник загинув 6 листопада 2025 року поблизу Мирнограда на Донеччині.
—
Висловлюємо щирі співчуття родинам, друзям і побратимам полеглих. Жодні слова не вгамують біль втрати, але наш обов’язок — пам’ятати кожного, хто віддав найцінніше за наш спокій.
Ми продовжуємо збирати та зберігати історії про кожного захисника, щоб їхній подвиг назавжди залишився у пам’яті поколінь.
Вічна пам’ять і слава Героям Вінниччини!
Низький уклін… Поділіться цим дописом, щоб якомога більше людей згадали імена наших оборонців.
