Перша — Володимир Кістіон. Він був кілька років директором Ямпільського водоканалу, передав його в руки Вінницької міської ради. Зараз — віце-прем’єр-міністр в уряді колишнього мера Вінниці Володимира Гройсмана.

Друга — Олександр Прилипко — був начальником Ямпільського водоканалу після Володимира Кістіона, аж поки військова прокуратура не викрила його у викраденні особливо цінних картин у співдружності з багатьма іншими злодіями (деякі з них пройшли в кримінальній справі як свідки і продовжують займати високі посади від Ямполя і аж до Києва), з Ямпільського та Уманського музеїв. Після більш як 10-річної загадкової судової тяганини Олександр Прилипко, як й інші його колеги по цьому криміналу, зумів відбутися легким переляком — отримав кілька років позбавлення волі умовно – із рук Ямпільського районного суду на чолі з суддею Любинецькою-Оніловою. До сьогоднішнього часу далеко не всі картини повернуті в музеї. Ямпільський музей продовжує перебувати в жахливому стані.

Третя – Антоніна Мирончак. Мати двох дітей. Працювала у Ямпільському водоканалі тим, про яких у народі прийнято казати: «збирала гроші за воду». З 2014 року оббивала пороги Ямпільського військкомату, добивалася відправки на фронт. Не брали і не відправляли аж два роки. Їй вдалося підписати контракт до закінчення особливого періоду лише в 2016 році. З колишнім своїм місцем роботи зв’язки не підтримує. Звідти був звільнений і її батько. Пройшла прискорену підготовку військового медика переднього краю. Воює на першій лінії. Виконує обов’язки парамедика, кухаря, автоматника, ходить у бойові наряди. Посада — солдат. Днями у неї була короткотермінова відпустка. Але з рідного Ямполя знову поїхала на передову, не добувши відпустки. Вона зараз в окопах. Воює за Україну. Їй дуже потрібен там тепловізор. Тому прошу всіх небайдужих відгукнутись. На вагу життя потрібен.