– Українці продовжують масово шукати кращої долі за кордоном. Останнім часом кожен із нас може сказати, що хтось із його рідних, близьких, друзів, чи знайомих у пошуках роботи та більшої зарплати поїхав працювати за межі України. Трудова міграція не оминула і наші вітчизняні лікарні. Лікарі, медсестри, молодші сестри нині на вагу золота. Якщо така тенденція збережеться, за кілька років, боюся, що взагалі нікому буде лікувати українців., – зазначив Володимир Шамрай. – І хоча Міністерство охорони здоров’я каже, що будь-які заяви та інформації в ЗМІ про стрімке зростання дефіциту на ринку праці лікарів є необґрунтованими, кадровий голод вже відчуваємо. З кожним роком він все більший і більший. Наприклад, з Подільського регіонального центру онкології, який я очолюю, за минулий, 2017 рік, звільнилося 62 співробітника, із них 11 лікарів та 31 медична сестра. За перше півріччя 2018 року звільнилося вже 74 наших співробітника – 7 лікарів, 40 медичних сестер, 16 молодших сестер. Це працівники не пенсійного чи передпенсійного віку. Це молодь – амбітна, перспективна. Хтось знайшов роботу із гідною зарплатою у приватних клініках, більшість виїхали за кордон. Я не пам’ятаю такого часу, щоб в нашій лікарні були вільні місця лікарів. На сьогодні вакантними є 14 посад. Повірте, що наш центр не виняток. Я спілкуюся із колегами з різних областей, ситуація скрізь майже така, наближається до критичної. Можна назвати плачевною ситуацію із онкологами у районах. На Вінниччині повноцінну ставку онколога мають тільки 19 лікарів, із них 17 працюють у районах і двоє у Вінниці. Ще 10 онкологів обіймають свої посади за сумісництвом. Але який із такого фахівця може бути онколог, якщо його основна спеціальність — терапевт чи уролог? Наостанок. Аби медики не виїздили, а залишалися працювати в Україні та розвивали вітчизняну медицину не потрібно популіських рішень і гучних заяв про високі зарплати. Друкарський станок не допоможе, потрібно піднімати економіку. Бо інакше ніяка підвищена медична зарплата не вженеться за інфляцією і зростанням цін на продукти та комунальні послуги. А старання головних лікарів забезпечити клініки і центри сучасним обладнанням та устаткуванням залишаться марними. Адже на ньому нікому буде працювати…
Да ладно, прям все так хотят лучшей жизни и уходя из онко? Их не выживают, а они сами уходят. так тяжело там работать…Сходите на парковку гляньте в онко диспанцере, на дома врачей, сплошные крузеры, х6ые, хонды и тд. Из тех кого я лично знаю, кто ушел оттуда: хирург, которому не давали возможности оперировать. потому что есть отец и сын, которым надо заправлять джипы, потому хирург уехал в африку, еще один молодой парень не против и дальше оперировать там, но когда один хирург делает 20 операций в неделю, сам ильтрует себе пациентов и не берет бесплатных бабушек, а второму достается 2 операции и 18 асистенций.
не будьте наивными, в онко диспанцере почти нет “смертных” врачей. династии сыновей и дочек… Взяточничество и жадность губит коллектив.
політика МОЗу – закрити якнайбільше державних лікарень, відділень (руками місцевих громад через недофінансування), а далі в діло піде приватна медицина…
А що четапи. Заробітна плата медичної сестри яка працюєш за двох 3050 грна. Так можна жити?
профспілок нема. є 49 стаття Конституції, яка завершила свою тиху справу – знищила медицину! Й в цьому отримала величезну допомогу від всіх президентів та урядів незалежної України!
Домайданились?
Сумно читати…Невже з цією статистикою не знайомі в міністерстві охорони здоров’я???