Вітчизняна система місцевого самоврядування і територіальної організації влади донедавна була прямим «спадкоємцем» радянської моделі. Тієї самої моделі, коли все вирішував умовний Центр, – столиця, що самостійно вирішувала: кого та куди призначити, які програми реалізовувати, які галузі просувати, які інфраструктурні проблеми вирішувати тощо. А якщо місцеві чиновники не погоджувалися з тими чи іншими рішеннями – то їх викликали «на килим» або робили так, щоб місто чи село не отримувало ні копійки, поки не погодиться на умови Центру. Часто ці умови носили не тільки політичний характер, але й корупційний. Але все змінилося з реформою децентралізації.

Більше влади – на місця!

Із набуттям незалежності українці все частіше на різних рівнях підіймали тему необхідності розвитку місцевих громад та надання більших повноважень регіонам. Тобто не лише повернути звичну для поколінь українців модель, а й наблизитися до цивілізованої європейської системи, яка за десятиліття зробила тамтешнє життя за якістю одним з найліпших у світі. Приміром, у 1997 році наша країна ратифікувала Європейську хартію місцевого самоврядування, а згодом прийняла декілька законопроектів, що мали на меті перерозподіл повноважень. Втім йшлося виключно про так звані косметичні зміни, а не глибинні реформи. І якщо якісь кроки робилися стосовно реорганізації системи публічної влади в державі, то виключно в секторі перерозподілу повноважень між Президентом, Парламентом та Урядом.

Все змінилося в 2014 році, коли реформа децентралізації стала однією з перших і ключових для нової влади, її озвучували депутати, політики, прості люди і кандидати на вищу посаду в державі. Зокрема ще у статусі кандидата у Президенти України Петро Порошенко пообіцяв децентралізацію влади у випадку своєї перемоги. І сьогодні, за чотири з половиною роки з того моменту, саме ця реформа вважається вітчизняними та західними експертами однією з найуспішніших реформ за всі часи незалежності України.

Довгий шлях та швидка реалізація

Літом 2015 року Президент презентував проект змін до Конституції України у частині децентралізації. «Всякому городу нрав і права, всяка імієт свой ум голова…», — почав він свій виступ з цитування вірша великого Григорія Сковороди. Він наголосив на тому, що цього рішення українці чекали дуже довго: «Децентралізації українські громади чекають довгі двадцять три роки. Це те, що їм обіцяють, і це те, на що не вистачало рішучості в української влади. Рішучості наблизити владу до народу. Надзвичайно скоротити ту відстань, яка є між громадянином України і містом, де приймаються найважливіші рішення, для того, щоб забезпечити ефективне і комфортне існування української громади». Парламент в той день підтримав 4 закони, розроблених Міністерством юстиції разом з громадськими активістами – фактично реформа стала результатом співпраці всіх гілок влади і експертного середовища.

Суть децентралізації, якщо коротко, полягає у тому, що громади отримують можливість самостійно ухвалювати рішення і відповідати за їх реалізацію. Все це відбувається за рахунок відповідного передавання повноважень і фінансів на місця. Тобто люди самі вирішують подальшу долю своїх населених пунктів та мають для цього ресурси замість того, щоб все, як раніше, віддавати центральній владі, а потім просити гроші на свої потреби. Не можна сказати, що Україна наслідує якийсь конкретний приклад. Адже така організація влади на місцях є давньою нормою для багатьох провідних країн світу. Вітчизняні урядові реформатори поєднали українські напрацювання, що давно назріли, та врахували досвід успішних держав, які йшли до децентралізації століттями.

Результатом стала унікальна складна й глибинна реформа, яка перебудувала всю систему управління країною, позбавляючи її радянського адміністративного спадку. Навіть більше. Наш «рецепт» виявився настільки вдалим, що сьогодні саме Україну ставлять за приклад тим, хто тільки-но збирається йти аналогічним шляхом. Місяць тому до Києва приїздив глава представництва Євросоюзу в Україні Гюґ Мінгареллі, який заявив: «Реформа децентралізації в Україні дійсно вражає своїми успіхами. Завдяки реформі й зусиллям із децентралізації, яка здійснювалася за останні три роки в Україні, можна сказати без будь-яких сумнівів, що життя мільйонів конкретних українців покращилося». Він наголосив на тому, що досвід України в питаннях реформи децентралізації є «досить цікавим і прикладом для інших країн регіону».

Що отримують звичайні люди

Мешканець конкретного населеного пункту – не важливо, чи то є далеке село, чи величезний мегаполіс – має право на якісну медицину, освіту, адміністративні та соціальні послуги, гідну інфраструктуру тощо. Але вимагати дійсну якість всього цього він може тільки тоді, коли може «достукатися» до тих, хто приймає відповідні рішення. Якщо вони сидять у Києві, то це настільки складно, що фактично неможливо. Якщо ці люди живуть поруч з тобою, їздять по тих самих дорогах, ходять до тих самих поліклінік, то впливати на них значно простіше. Адже вони також зацікавлені в покращенні якості життя свого населеного пункту. Децентралізація дає таку можливість.

Як результат – люди отримали можливість в реальному часі впливати на те, куди будуть витрачені кошти свого населеного пункту: на нову школу, на амбулаторію, на дорогу, на снігоприбиральні машини. Звичайно, багато місцевих чиновників ще живе за правилами минулого часу і вважає, що необов’язково ділитися з співгромадянами планами на майбутнє. Але в цьому випадку є дієві механізми контролю, де в тому числі залучена центральна влада – наприклад, ефективно працює телефон довіри уряду 1545.

Звичайно, неможливо за короткий час реалізувати всі задачі децентралізації – але з кожним роком таких змін стає більше: за три роки з’явилися нові дороги, відремонтовані площі, школи, висаджені дерева.

Водночас важливо розуміти, що далеко не всі повноваження були передані на місця. Центральна влада лишила за собою принципові для всієї країни питання: оборона, зовнішня політика, національна безпека, верховенство права, дотримання громадянських свобод. До того ж, Президент має право розпустити органи місцевого самоврядування у випадку, якщо ті порушуватимуть суверенітет і територіальну цілісність України.

Перші успіхи реформи

Про ефективність ініційованих Президентом та громадськістю змін голосно кажуть такі показники. Якщо у 2014 році власні доходи місцевих бюджетів складали 68,6 млрд грн., то вже за результатами минулого року цей показник виріс майже втричі – до 170,7 млрд грн. Це не просто цифри. Це відремонтовані чи побудовані дороги, нові школи та дитячі садочки, соціальні об’єкти та інженерні мережі тощо. До того ж державна підтримка на розвиток територіальних громад та розбудову їх інфраструктури за цей саме період була збільшена у 30 разів: з 0,5 млрд грн. до 14,9 млрд грн.

Як відомо, реформа децентралізації передбачає створення нової ланки в системі територіального устрою – об’єднаної територіальної громади (ОТГ). Вони утворюються внаслідок добровільного об’єднання суміжних територіальних громад, сіл, селищ, міст та відповідно до Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад». Мета – уніфікація послуг та можливостей задля більш ефективного використання коштів.

Станом на жовтень 2018 року в країні створено вже понад 830 ОТГ. Це дорівнює кількості людей у 7,1 млн чоловік, тобто близька 20% всього населення України. Слід зазначити, що 479 ОТГ вже отримали у комунальну власність землі за межами населених пунктів (938,7 тисячі гектарів).

Всі вони наділяються не тільки додатковими повноваженнями, а й відповідними фінансовими ресурсами. Приміром, в ОТГ лишається 60% податку на доходи фізичних осіб, 100% єдиного податку та податку на майно тощо. Тобто громади отримують реальні кошти, які можуть витрачати за власним розсудом. За підтримки донорських програм, в ОТГ починають відкриватись сучасні центри надання адміністративних послуг (ЦНАПи) — приміщення, де за принципом «єдиного вікна» можна отримати необхідні адміністративні послуги.

Люди доволі активно підтримують децентралізацію. У 2015 році, за даними опитування Київського міжнародного інституту соціології, більшість населення сприймало можливі наслідки реформи децентралізації позитивно. Опитування швейцарським проектом DESPRO в 2016 році підтвердило ці висновки: українці усвідомлюють позитивне значення реформи для місцевого розвитку та бажають брати участь у господарюванні на місцевому рівні.

Чого очікувати далі

З перших результатів зрозуміло, що кількісні показники змінюються доволі швидко. Тож нині завданням є покращення якісних показників: нові послуги, нові заклади, нова якість життя. Наразі йдеться про так зване секторальне просування децентралізації, тобто втілення відповідних систем в освіті, медицині, сфері безпеки, земельних відносинах. До речі, про перші дві вже можна говорити, як про факт: Нова українська школа та модель «гроші йдуть за пацієнтом» вже цього року почали працювати.

Крім того, українська влада спільно з міжнародними партнерами відкрила Центри розвитку місцевого самоврядування. У Києві з’явився Центральний офіс реформ, до якого входить 24 відділення — для кожної з областей. Ці центри надалі координуватимуть впровадження реформи на регіональному рівні.

Не слід забувати і про ще один інструмент державної підтримки місцевих громад — Державний фонд регіонального розвитку (ДФРР). Минулого року його коштом було реалізовано понад 700 проектів. Завдяки відповідним інструментам децентралізації з’являться або будуть модернізовані сотні закладів освіти, медицини, соціального захисту. Є дорожні проекти, спортивні об’єкти тощо. Тобто Україна ще на самому початкові складного але дуже важливого для нас шляху.

«За чотири роки ми з вами спільно зробили колосальний перерозподіл – на користь громадян України, на користь громад… Це наше спільне досягнення, і ми маємо донести, внаслідок чого у нас з’явилися дороги, з’явилось освітлення, з’явились дитячі садки, з’явився престиж роботи в органах місцевого самоврядування… Тепер органи місцевого самоврядування є мозковим центром, де планується і забезпечується стратегія розвитку», — заявив Петро Порошенко під час виступу на XIV Українському муніципальному форумі. І це, мабуть, найточніша оцінка перших результатів реформи децентралізації.

Олександр Самчук