– Якби не ті три слова, я, напевне, не став би суддею», – жартує Ігор Стадник, наймолодший суддя апеляційного суду, і пригадує Всеукраїнську олімпіаду з правознавства, у якій старшокласником брав участь. Тоді відомий учений-юрист Юрій Шемшученко запитав його: «Що, у Львів?». Відповів ствердно, хоча чіткого уявлення, куди вступати, й не мав, – повідомляє прес-служба ВАС.

– Ігорю Михайловичу, розкажіть про свою сім’ю.

– Дружина – юрист. Син навчається на факультеті правничих наук Києво-Могилянки. Дочка – в школі. Сім’я для мене – центр Всесвіту. Зараз шкодую, що майже три роки я був татом на вихідні.

– Чому?

– Бо працював суддею у Вінниці, а дружина і діти жили в Могилів-Подільському.

– Там Ви ж починали свою кар’єру?

– Так. Після закінчення Львівського національного університету працював у тамтешньому суді стажистом, помічником судді і керівником апарату. Згодом – у Чернівецькому суді. Тоді й захотів жити у великому місті з його темпоритмом і можливостями.

– А зараз?

– Тепер волію вирватись із нього на природу, подорожувати Україною, бо в нас є все: і море, і гори… Дуже люблю Карпати. Там відпочиваю від розумової праці і ніби перезаряджаюсь. Завжди беру із собою фотоапарат. Фіксую спогади.

– Ви – щаслива людина?

– Так. Людина помиляється, думаючи, що може стати щасливою, коли здобуде певні матеріальні блага. Для мене щастя – в маленьких радощах: у спілкуванні з рідними і друзями, в улюбленій справі, в успіхах дітей… Щастя – поруч.