У часи, коли Поділля стрімко перетворюється у «базар-вокзал» (розшифровуючи – люди або щось продають чи наймаються торгувати, або їдуть на заробітки за кордон), важко повірити, що саме Вінниця, як і більшість обласних центрів України, мала більше десятка потужних заводів та фабрик, науково-дослідних підприємств. І вони виготовляли не лише перші телевізори та найсучасніші радіодеталі, побутову техніку.

Були в них і засекречені цехи із особливим призначенням — для Збройних сил СРСР, де ремонтували двигуни та різного роду комплектуючі – від літаків до пускових ракет стратегічного значення. Зрозуміло, що «Маяк», «лампочка», «Термінал», «45-й», «льотний», «ГеПеЗе», «Тракторних агрегатів» — так скорочено називали свої заводи робітники — виготовляли це під грифом «секретно». А про те, що вони там майстрували, відповідним органам давав підписку про нерозголошення кожен із робітників.

Особливим ореолом таємничості було покрите науково-дослідне підприємство «Модуль», яке існувало в рамках нашого політеху.

Воно отримувало надсекретні завдання розробити чи дослідити якийсь напрямок у надсучасних розробках, які велись у засекречених лабораторіях ЗС.

І таких розробок було чимало. Але до сьогодні легенди ходять про підготовку підрозділу дельфінів-диверсантів для ЗС. Це все вигадки – говорили скептики, бо де дельфіни і море – а де ми… Та нам вдалось розшукати реальних розробників цієї програми — вінницьких інженерів-науковців Лідію Петренко та Геннадія Олександрова. Ось що вони нам розповіли:

– Перш аніж приступити до розробок, які мав здійснити наш «Модуль», ми дали розписку особістам, що мовчатимемо про все, що розробляли. Як розумієте, розголошення тягнуло на статтю про зраду країни…

– «Модуль» дійсно отримав замовлення від Оборонпрому взяти участь у цій програмі? Чому раптом дельфіни-диверсанти?

– Як нам стало відомо, розвідка донесла інформацію, що тоді ворог номер один СРСР — США готує таких диверсантів із дельфінів. Тому наш Генштаб вирішив випередити їх.

Найголовнішим завданням було – вивчити, так би мовити, «мову дельфінів». Розробити таку частоту звуків, які б розуміли дельфіни і виконували отримані команди. Зрозуміло, що це може здаватись фантастикою, але ми розробляли такі частоти, — розповідає Лідія Петренко.

– А я ще мав безпосередньо контактувати із військовою частиною в Криму та випробовувати на практиці такі частоти, – додає Геннадій Олександров.

– Це також була засекречена частина, де і знаходились ті дельфіни, з яких хотіли зробити диверсантів. Ви ж були на шоу дельфінів і бачили, які вони трюки можуть робити за допомого дресирувальників… А ці дельфіни мали піти ще далі — виявляти кораблі чи підводні човни в морі. І міни, які зарання прикріплялись до них, вони мали своїми ротиками чи тілами поставити на дно ворожого корабля. Зрозуміло, що під водою. Таких водних диверсантів важко було вирахувати, і тому на них покладались великі надії від час бойових операцій.

– Але програма ця була дуже непростою. Бо ж дельфіни – дуже загадкові істоти. Як і їхня мова за допомогою незвичних для людини звуків.

– Мені доводилось дуже багато часу проводити із ними там, у Криму, під Керчю, у військовій частині. І тому отримав море вражень і пізнання цих загадкових істот, – продовжує Геннадій Олександров. – Дельфіни мають стовідсотковий слух, і більшу частину їхнього тіла складає мозок. Вони найближчі до людини тварини за розвитком. А багато в чому перевершують нас. Наприклад, можуть проникати в людину і відчувати її стан. У них відмінний зір, і вони прекрасно орієнтуються у воді. Здатні ло ехолокації.

Їхні емоції дуже близькі до людини. Вони навіть букети дарують своїм коханим – із водоростей.

Такі розвідники були знахідкою для армії. Бо плавають у 3-4 рази краще людини, дуже швидко метикують, що потрібно втікати… Ну, а якщо і не встигли покинути радіус вибуху – то це ж не людина, – вважали військові.

З розпадом Союзу цю програму, наскільки нам відомо, згорнули. Хоча тепер Крим окупований, то не гарантія, що там немає таких розвідників.

Як відомо, у світі є 40 видів дельфінів. Але ми робили ставку на афелін, білобочок та азурів, які живуть у Чорному морі. Це невеликі дельфіни, десь 1-2 метри. Бо ж ви знаєте, що є косатки, які досягають і більше 9 метрів. Дельфіни дуже доброзичливі, і нам було легко знаходити з ними спільну мову. Але і агресія у них не менша від людини. Ви ж знаєте, вони здатні убити навіть кита.

Це дійсно був незабутній період нашого життя, як і незвичайне завдання… — підсумовують співбесідники.

Ми знаємо, що на Вінниччині та Україні були й інші унікальні розробки. Тому просимо вас відгукнутись та розповісти нам про них. Бо відчувати, що ще 30 років тому ми ось це все вже робили, а тепер чекаємо манни небесної, щоб захистила нас від ворога – це, погодьтесь, якось нелогічно. Потрібно негайно підбирати залишки потенціалу, що залишився, та за допомогою обдарованої молоді зміцнювати нашу обороноздатність.

Тетяна Редько