– Три роки тому мій батько Віктор Антонович в Єрусалимі купив цю ікону Божої Матері для церкви в Стрижавці та подарував її отцю Дорофію. Бо у свої майже 78 він є парафіянином цієї церкви і нині вітає перехід громади до Помісної Автокефальної Церкви України, — розповів директор державного архіву Вінницької області, син Віктора Антоновича — Юрій Легун. – Цікаво, що подарунок для храму в Стрижавці вони шукали прямо біля Храму Гроба Господнього у Єрусалимі та зайшли до крайньої ятки від храму і там зустріли земляка… Адже виявилось, що торгує колишній киянин – єврей, що був у Союзі крутим інженером-технарем… Він знайшов для вінничан достойну ікону Божої Матері, поторгувався зазвичай і дав для неї спеціальний кейс із дерева… Після цього вони занесли ікону в Храм Гроба Господнього і поклали її на святий камінь — місце, де лежав Ісус Христос. Цього за канонами церкви достатньо, щоб ікона вважалась святинею! І такою вона стала для релігійної громади села Стрижавки, де живе Віктор Антонович… Тому, коли «хлопчики» викрали ікону із Святої Землі перед днем святого Миколая, то все село було вкрай обурене і святиню шукали, як могли. Дякувати Богу – знайшли і повернули! А в кінці січня батюшка Дорофій із старійшинами села вітатимуть нашого батька із днем народження, і, звісно, разом ми побажаємо йому довгих років життя… А Україні – миру, віри та єдності!
Нагадаємо, що 19 грудня після Об’єднавчого Собору в Києві в храмі Покрови Божої Матері в Стрижавці хтось «віджав» вікно і викрав ікону Божої Матері! Ймовірно, щоб залякати священика не переходити до ПЦУ.
– Її нашому храму подарував свого часу дуже поважний парафіянин, який освятив її і привіз із Святої Землі, — розповів тоді архімандрит Дорофій Маркевич, благочинний православних храмів Вінницького району. – А ті, хто вкрав, думаю, були не злодії, бо за 8 років служби у Вінницькому районі, повірте, я бачив не одне пограбування храму… Коли виносять все підчисту! А тут все було на місці, окрім ікони! І коли я перервав службу та подивився до скриньки із пожертвами на храм, то вона була ціла – із грішми всередині… Ось таке «попередження» я отримав із своєю паствою на Миколая! Скажу чесно, дійсно віруючі люди зробити таке не могли… Мене лякали, що «привезуть» у храм нового священика після того, як ми ухвалили спільне рішення перейти у помісну церкву і служити Україні, а не Москві…
– Як шукали ікону?
– До поліції 19 грудня я не звертався, бо ця новина із храму одразу розлетілась селом. Прийшов сусід Андрій Грачов і сказав, що вони з фронтовиками будуть шукати святиню по своїх каналах, без поліції та СБУ… Прийшло ще декілька десятків хлопців з АТО, які сказали: «Нам болить за церкву! І за Україну! Бо це «скорбь» нашої громади!» І я молився зі всіх сил та надіявся, що Божа Матір повернеться до храму!
І в неділю вранці, ще до служби, ікона лежала біля криниці нашого храму! Майже ціла, тільки скло і рамку трошки пошкодили, коли крали…
А перед самим Новим роком, за словами місцевих парафіян, під час недільної служби у Стрижавці відбулась повторна атака на храм помісної церкви групою віруючих «руского міра» зовсім з іншого району Вінниччини… Атаку мирно відбили – ікону захистили!
