– Ми своїми руками його знищили, бо стали заручниками амбіцій двох керівників, – кажуть викладачі

Нині величезна будівля коледжу зачинена, навчальні кабінети опломбовані, все під контролем сторожів.

Лихоманити цей навчальний заклад почало ще минулого року з ідеї про відокремлення від Вінницького аграрного університету. І директор, і викладачі розраховували на свою бездоганну репутацію, високі рейтинги і чудову навчальну та матеріальну базу. Здавалося б, відокремитись — омріяна незалежність… Та нещодавно Брацлавський економічний коледж припинив своє існування.

Днями редакція отримала листа, в котрому — крик душі: «Стався страшний злочин, котрий замовчується. Повністю розграбовано і знищено Брацлавський економічний коледж. Реакція держави «нульова». Коледж був прогресивним навчальним закладом, котрий підготував тисячі спеціалістів. При директорі Дмитрі Рижмані, котрий керував навчальним закладом з 90-х років по осінь 2018 року, технікум досяг свого процвітання. Чудовий спортзал, увесь процес комп’ютеризований, сучасні ремонти у гуртожитку, де встановили душові кабіни, кухні, пральні машини-автомати.

Потім на технікум «поклав око» ВНАУ, хто його почесний президент – знають всі. Через свої зв’язки у Києві коледж приєднали до ВНАУ разом з іншими коледжами області. Після цього почалися фінансові проблеми, бо університет хотів привласнити земельні ділянки коледжу і взагалі знищити як конкурента.

Минулого року директор коледжу вирішив відокремитися від ВНАУ, і таки відокремився. Але «почесний президент», думаємо, через ті ж зв’язки у владі, анулював ліцензію економічного коледжу, а Міністерство освіти та науки зайняло позицію нейтралітету. Коледж утратив право випускати студентів, ті, хто вступив, не зміг навчатися, ті, хто навчалися, не змогли завершити навчання. Коледж припинив існування як заклад і як юридична особа, сотня чоловік одномоментно втратили роботу.

А далі почалося найстрашніше — розграбування і мародерство. Спочатку працівники господарської частини університету та невідомі особи повиймали вікна та двері у навчальних корпусах та гуртожитку, позабирали комп’ютери, ноутбуки, конвектори, інтерактивні дошки, меблі, ліжка, спортивні тренажери. Дійшло до того, що почали вирізати батареї опалення, електричну проводку та сантехніку. Кажуть, що дана вказівка демонтувати і стіни! Це трагедія смт Брацлава та його мешканців! Це знищення цілої епохи!»

Ззовні спорожнілі корпуси технікуму вражають масштабами. Втім, всередину нікого не впускають, кажуть, потрібен дозвіл від ВНАУ. Так що переконатися у тому, чи справді все на місці — неможливо. Зате у Брацлаві тільки й мови, що за цей навчальний заклад.

– У цьому технікумі працювала моя мама, а потім я більше тридцяти років, — розповідає колишній викладач Ганна Матвеєва. — Так, справді, в ситуацію втрутилася і демографія, бо дітей стало менше. Але ми все одно набирали студентів, державне замовлення коледж виконував. А потім сталося те, про що у Брацлаві говорять образно: два олігархи не поділили мільйони. Нікому не відомо, що сталося, але раптом найшла коса на камінь, вони почали показувати свої амбіції, і через це сто чоловік залишилися без роботи. Причому викладачі високопрофесійні, по дві вищих освіти мають. Серед 114 коледжів, котрі існують в Україні, наш входив до десятки найкращих. Як господарнику нашому директору ціни немає. Гуртожиток технікуму за своїм благоустроєм займав перше місце в області. 12 гектарів площі — все у квітах, дуже доглянуте. Все це збудоване нашими силами. Потім з’явився університет з ідеєю об’єднання, щоб таким чином збільшити кількість студентів. Спочатку нам наче й непогано було. Але тепер всі ці основні засоби, згідно з чинним законодавством, раптом стали їхніми! Коли прийшли сюди представники університету — ахнули і почали бусами вивозити тренажери, комп’ютери, меблі. В гуртожитку увесь євроремонт зривали. Ми все це бачили на власні очі, обурювалися, але нас ніхто не чує. Два місяці після ліквідації коледжу тут стояла воєнізована охорона. Навіть викладачі не могли зайти і забрати свої власні речі. А тепер думають, кому «збагрити» приміщення. Брацлавчани й досі гадки не мають, що тут буде.

– Якби нам відразу сказали, що з цього нічого не буде — ми б подумали і заспокоїлися, — каже викладач Тетяна Тельник. — Але ні! Нам всі давали «зелену вулицю», всі рішення були позитивними. В результаті нас обманули.

Викладач біології та хімії Світлана Гуслякова з болем пригадує:

– Від’єднатися від аграрного університету ми спробували тоді, коли університет вирішив створити на базі технікуму економічний факультет. На перших зборах піднімалося питання про фінансування, але нас запевнили, що якось все вирішиться. Мій чоловік ще тоді казав, що ми маємо пройти через процедуру ліквідації. Це все займе не один місяць, мали б бути готовими всі юридичні документи. Але в нас цього не було. Згодом з’ясувалося, що законодавчої бази «на вихід» немає. Прецедент у Брацлаві став унікальним. З’ясувалося, що в той день, коли викладачі перекривали дорогу, мали відбутися переговори з Григорієм Калетніком про долю коледжу. Але Дмитро Рижмань на них не приїхав. Амбіції взяли гору. Як кажуть: пани б’ються, а в мужиків лоби тріщать. Ми самі своїми руками себе закрили.

Працівник технікуму Олександр Громович нині тут працює сторожем. Розповів, що все тут його руками зроблене. Планували збудувати басейн, але не встигли. До недавнього часу тут працювала його невістка. Тепер їй обіцяють роботу у Немирівському будівельному технікумі. На всій території упівсили працює хіба що спортзал, де тренується місцева футбольна команда.

З ліквідацією коледжу несподівано виникла ще одна проблема. На території навчального закладу знаходиться свердловина, з котрої беруть воду 9 вулиць Брацлава. Люди приходили на сесію селищної ради, подавали звернення, щоб керівництво університету просило дозволити користуватися цією свердловиною. До переговорів долучилися депутати обласної ради… І так загальними зусиллями на рівні усних домовленостей люди мають можливість брати воду. Та чи надовго?

Віталій Мазур, селищний голова, розповів:

«Наскільки мені відомо, приміщення належать Міністерству освіти і перебувають у використанні аграрного університету. У 2003 році сільськогосподарський технікум втратив статус юридичної особи і став філією університету. Акт на постійне користування землею був закріплений за сільськогосподарським технікумом, але нині, після закриття філії, університет звернувся до селищної ради щодо встановлення меж, аби виготовити кадастровий номер. Це питання розглядалося на сесії, депутати цікавилися долею коледжу, бо для громади це велика втрата, перш за все, фінансова. Я там теж навчався і працював. Представники університету не відповіли на це запитання, тому, зрештою, й голосів не набрало їхнє звернення. І тепер справа про землю вирішується в суді.

А що ж колишній директор? Після всіх революційних подій він у Брацлаві майже не з’являється. Та поблизу технікуму активно працює готельно-розважальний комплекс «Амід», зареєстрований на його доньку. Дмитро Рижмань каже, що дуже боляче згадувати про все, що відбулося:

– Ми не бачили для себе перспектив, тому й заговорили про відокремлення. Зрештою, в інших коледжів все вийшло! Кажуть, що два олігархи посварилися? Та який я олігарх? Я був простий директор коледжу! Нам обіцяли золоті гори, ми в міністерстві були, я п’ять разів на засіданні комісії у Верховній Раді був, виступав, доводив. Усі наче й погоджувалися, рік обіцяли, що будемо філією транспортного коледжу, область обіцяла фінансування з бюджету. А результат такий — де Калетнік, там не можна про незалежність думати. Я не за посаду тримався. Коли зрозумів, що нічого доброго з цього не буде, — звільнився. У коледжі взагалі землі не було. Парк, стадіон, стежки… Не було там що ділити. А ми мріяли створити у Брацлаві коледж для обдарованої молоді…

– Освітня революція у Брацлаві закінчилась самі бачите чим! Частина дітей з 2-3 курсів перейшла вчитись у Немирів на запрошення Аграрного університету, частина у транспортний коледж до Вінниці, а 2-є учнів — пішли до школи, — розповів головний освітянин Вінниччини Володимир Буняк. – Так само викладачі, які мали гарний фах і бажання працювати, всі працевлаштовані… Єдине, що 1-й курс, який обіцяв набрати і запустити депутат обласної ради Рижмань, так і не набрався… Але з вересня цього року цю ситуацію ми виправимо у Вінниці та Немирові…

– Так що виграв Брацлав? Чи лише програв?

– Район програв однозначно, бо тепер не має свого такого навчального закладу і бюджетоутворюючої організації. Програли викладачі, які нині вимушено стали на біржу праці… А діти нічого тут не програли! Стосовно грошей, то раніше на цей коледж планувалось виділити із бюджету області 10 мільйонів. І ці гроші тепер пішли за дітьми в інші навчальні заклади…

У Вінницькому аграрному університеті від будь-яких коментарів  утрималися. Але, згідно із законом, вони можуть скористатись правом на відповідь у наступних номерах.

Тетяна КОНДРАТЬЄВА,
Роман КОВАЛЬСЬКИЙ