14 лютого, у свято всіх закоханих, відбувся справжній бум весіль. Цього дня у Вінниці одружились понад 25 пар. Приміщення РАЦСу прикрасили червоними кульками у вигляді сердечок.

Створили доречну фотозону «Кохання — поза часом». Вперше весільні церемонії, заручини, річниці весілля чи лише подати заяву на одруження можна було аж до півночі. А ось у Мурованокуриловецькому районі лише одна пара на День Валентина стала на весільний рушник. Це Богдан Арнаут із села Котюжани та його кохана Альона. Свою неймовірну історію кохання вони розповіли нашій газеті.

– Моя мама працює директором школи, а тато сільським головою. Тому в такій родині я просто не міг погано вчитись, — із усмішкою каже Богдан. – Одинадцять класів закінчив із золотою медаллю, а тоді вступив до Київського аграрного університету за фахом «ветеринарний лікар». Отримав червоний диплом. Після того була аспірантура, викладацька діяльність та гідно оплачувана робота. Мав стати доктором наук. Але через десять років життя у столиці я все покинув та поїхав назад у село. Якраз тоді оголосили конкурс у нову поліцію, я спробував свої сили і зайняв друге місце в області. Працював у Могилеві-Подільському, але згодом пішов, бо, незважаючи на порядних працівників, є своя система, і не кожному вона до вподоби. Якраз тоді познайомився зі своєю Альоною. Сталось це у кафе в Мурованих Курилівцях. Вона сама за фахом юрист, тримає своє кафе. Мені дівчина відразу сподобалась, і так ми до ранку спілкувались. Перший раз поцілувались через чотири дні на озері. Ловили раків та варили їх на вогнищі. Зорі, звуки цвіркунів та кохана – що могло бути краще та романтичніше! Прозустрічались ми півроку, я зрозумів, що це моя людина і треба узаконити стосунки. Паралельно мені запропонували гарну роботу ветеринаром у Чехії, проте відмовився. Хотілось родини та дітей, а стосунки на відстані — це не завжди добре. Освідчувався я своїй милій 25 листопада минулого року. Запросив до лісу, мовляв, прогуляємось та зробимо фото. На снігу на галявині розкидав пелюстки троянд, що вже зацікавило кохану. А у самому лісі поставив столик із білою скатертиною, де було шампанське, бокали, квіти та каблучка. Коли я став на коліно і зробив пропозицію, з’явились мої друзі та з вигуками «Ура» стали вітати.

Святкувати весілля закохані планують у травні. Обов’язково повінчаються у костелі. А розписатись Богдан та Альона вирішили 14 лютого, адже це свято щирого та вічного кохання! До відділу державної реєстрації актів цивільного стану наречений прийшов у вишиванці, його мила — у красивій сукні червоного кольору. На церемонії були лише вдвох, відзначили подію ввечері у колі друзів.

У рідному селі про Богдана Арнаута відгукуються гарно. Кажуть, що як тільки почалась війна, він, офіцер запасу, рвався на передову. Але чомусь йому відмовили. Нині молодий чоловік придбав трактор і займається землеробством. Допомагає йому батько. А ще Богдан патріот своєї країни і, хоч за вірою католик, активно відстоює Православну Церкву України. Недарма саме Котюжани стали першими у районі, хто обрав ПЦУ.

Віталіна Трудько