Зінаїда Артемівна народилася і все своє довге життя прожила у Четвертинівці, виховала трьох дітей, має трьох онуків та чотирьох правнуків. Попри свій поважний вік вона намагається брати активну участь у житті рідного села, щиро радіє життю і всі події пам’ятає до дрібниць.

– Вона народилась у 1915 році. Батьки мали землю та власний млин, тому могли забезпечити своїх п’ятьох дітей. Все відібрала радянська влада і ще й дала штраф. У голодні роки багатодітна родина «куркулів» вижила лише тому, що у їхній великій хаті колгосп зберігав зерно і трохи ділився хлібом. Аби Зіна залишилась у селі і не була вислана до Сибіру, батьки вмовили її вийти заміж за молодого комуніста, якому вона подобалась. Але через тиждень його призвали до армії. Відтоді вони не бачились, — пригадують мешканці Четвертинівки. — Своє кохання Зінаїда Артемівна зустріла згодом і вийшла заміж у 1938 році за Тодота. Невдовзі народився син Федір. Чоловік воював на фронті і повернувся через чотири роки живим! У подружжя народились двійко діток – Ваня та Надя. Зіна ходила на буряки, а її милий трудився бригадиром. Жінка підробляла тим, що після важкої роботи шила на машинці речі, чоловік допомагав кроїти. Мала попит і у сільських модниць.

Побудували хату, дали освіту дітям. Та вже понад 30 років, як Тодот помер. Нема в живих і Федора. Іван та Надія у Четвертинівці. Сусіди Зінаїди Андрущенко пригадують, що до 75 років в неї були свої зуби і до лікарів вона майже не зверталась. У 100 років поламала ногу, і тому їй важко ходити. Секретом довголіття старенька вважає відмінне почуття гумору та любов до людей.

Віталіна Володимирова