Вітання всім, чиє імення жінка,
Кому весна пасує до лиця,
Чиї ні логіка, ні поведінка
Розгадані не будуть до кінця.
Як загадка, як вічна таємниця,
П’янить жіночий голос і краса.
То ніжна, то зваблива чарівниця,
Усе їй дарували небеса.
Жіноча доля, як її збагнути?
Важкі у неї ролі цілий вік.
Та щастя зможе істинне відчути,
Як буде поряд справжній чоловік.
Отож, бажаю вірної любові,
Хай буде мир і спокій у серцях,
Хай не підводять успіх і здоров’я,
Весна хай завжди буде до лиця.
КОХАНИМ.
Ви наші чудові, кохані,
Весна посміхається знов,
Панянки, паняночки, пані,
Ви світу краса та любов.
Чекаємо вас на майдані,
Даруємо проліски вам,
Зірки, королеви, жадані.
Вклоняємось милим жінкам.
А березень ніжно шепоче,
Повітря насичує хміль,
Це свято святе та жіноче,
Це радість,
Хоч часом – і біль.
Автор Геннадій Сівак.
8 березня 1999 року.