– У підозрюваного раніше були проблеми із законом. Тільки в 2013 році його тричі було притягнуто до кримінальної відповідальності за крадіжки та незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів. Він отримав 3 роки та 8 місяців позбавлення волі. У вересні 2018 року був засуджений Козятинським судом до 4 років і 6 місяців за наругу над могилами, — пояснив Андрій Тучик, прокурор відділу прокуратури Вінницької області. – Обтяжуючими покарання обставинами є і рецидив злочинів. В зв’язку з цим просимо 5 років позбавлення волі.

Сам В’ячеслав Павлишин, який нині перебуває під вартою за попередній злочин, визнав вину і не заперечував апеляційній скарзі. Зі всім погоджувався. Навіть від захисника відмовився.

– Постійного місця проживання у мене нема, зареєстрований у Козятині. Хай все буде на ваш розгляд, — сказав він. — Вирок першої інстанції я не оскаржував. Нині, якщо прокурор так вирішив, то йому видніше. Я винен, щиро каюсь. З одного боку смішно, що ікру вкрав, а з іншого — нема чого радіти. Наробив за життя багато помилок. Буде час, щоб все обдумати за ґратами…

Наступне засідання Вінницького апеляційного суду відбудеться 28 березня.

А тим часом чимало українців нині обговорюють справедливість  вироку міського суду  в порівнянні з іншими резонансними справами в Україні. Одні вважають, що за крадений товар варто було б вирахувати з охоронців. Якщо за стільки часу хлопець не покаявся і не зробив висновки, що красти — це погано, то покарання виправдане. Чимало знайшлись тих, хто просить помилувати хлопця та готові його навіть взяти на поруки.

– Так, Славко порушив закон. Має відповідати. Але ж не 5 років тюрми. Тобто, він жив в інтернаті, де йому, по суті, зламали життя, а тепер він злочинець? Саджати потрібно тих, хто робить усе можливе, аби ці інтернати не закрили. Дітям ламають психіку, вони не мають права голосу, у них немає нічого свого. Натомість держава звітує, що забезпечує всім необхідним. Дайте йому рік-два примусових громадських робіт. Так він виправиться і навчиться руками гроші на хліб заробляти, — вважає наша читачка Катерина Бевзюк.

Віталіна Трудько