Те, що довелось пережити Валентині Павловій із села Калинка Томашпільського району, ворогу не побажаєш. Три роки тому вона поховала єдиного сина Вадима, який загинув внаслідок осколкового поранення під Дебальцевом. До свого 25-річчя помічник гранатометника не дожив кілька тижнів, а поховав його батько на Одещині. Весь цей час матір, яка постійно долає до могили воїна сотні кілометрів, добивається його перепоховання на рідній Вінниччині, але віз і нині там. Нещодавно на долю матері героя, яка нині опікується іншими родинами загиблих, випало нове випробування. За словами жінки, орендар підробив документи та відібрав її землю. Ми вислухали усі сторони.

– Мешкаю я разом зі старенькою мамою, яка ще у 2006 році склала заповіт на мене. Зрозуміло, що у право власності не вступала, проте займалась всіма питаннями, в тому числі і земельними. Спочатку наш пай площею 2 га обробляв інший агрохолдинг, але не влаштовувало те, що за виплатами і зерном доводилось далеко їздити. А з чоловіком розлучені, сина забрала війна, для мене це було справжнім випробуванням. Якраз тоді у Калинці з’явився фермер зі Стіни Сергій Осипенко та запропонував співпрацю. Мовляв, платитиме більше і привозитиме зерно під хату. Ми погодились, хоча ніхто на руки жодного документу не дав. Як кажуть, працювали на чесному слові. І всіх це влаштовувало, бо орендар дотримався слова.

Але останні роки все кардинально змінилось. Без нашого відома він помінявся ділянками з агрохолдингом, став затримувати виплати. Стали ходити чутки, що наш фермер та його колеги взагалі збанкрутували, бо взяли кредит у державі і щось там не склалось. Зрештою, дійшло до того, що багато людей повиходило, — розповідає Валентина Павлова. – Восени минулого року я повідомила фермеру Сергію Осипенку, що забираємо землю. Поставили стовпчики, ні про які договори взагалі не йшлось. За власні кошти найняли транспорт та обробили пай. Те ж саме повторили вже навесні, планували сіяти. Але два тижні тому, коли я добиралась на Одещину до могили сина, мені зателефонували односельчани і заявили, що на моїй ділянці трактор їздить. В розпачі викликала поліцію з Томашполя, додавши, що на місці мене не буде, але є багато інших постраждалих. Оперативна група виїжджала і допитувала людей, серед яких і моя 82-річна матір. Дали їй щось підписати. Я обурилась, адже всі питання регулювала сама, тим паче заповіт на мені. Та правоохоронці відповіли у присутності матері, що коли вона помре, то лиш тоді матиму якісь права. Після того я вирушила на прийом до начальника Томашпільського відділення поліції з проханням владнати ситуацію. Він зауважив, що у фермера є договір. Від почутого мову відняло, адже в минулому році державний реєстратор у районі нам в очі божився, що нема на землю документів. То, виходить, що за той час відбулись махінації? Намагалась я поспілкуватись із Сергієм Осипенком, пояснивши, що втратила єдину дитину на передовій. Але він став звинувачувати у спекуляції своїм становищем і заявив, що договір до 2025 року, але чомусь ні оригінал, ні копію нам досі не продемонстрував. А якщо й покаже, то це банальна підробка, бо мама нічого не підписувала. І я не одна така потерпіла. Боюсь, що з дня на день нашу землю серед ночі засіють і забрати ми вже її ніяк не зможемо. Хто захистить родину загиблого героя і до яких пір над нами будуть знущатись?

Голова фермерського господарства «Славутич» у Томашпільському районі Сергій Осипенко усі звинувачення відкидає.

– У мене з матір’ю Валентини Павлової укладений договір на оренду її паю на десять років – до 2025 року. І про підробку навіть мови бути не може, хай це буде на совісті тих, хто таке каже. Ми нормально працювали протягом п’яти років, виплачували все обіцяне. Жодних нарікань та затримок не було. Щодо обміну, то потрібно розуміти, що ділянки розкидані по всіх полях. Із іншими орендарями домовились, аби розміщення було таким, щоб зручно працювати. Це нормальна практика, і нічого страшного немає. Коли пані Валентина втратила сина, я всіляко підтримував та допомагав. І щиро співчуваю, бо то велике горе. Щодо спекуляції на смерті сина, то такого я не казав. Але зауважу, що втрата дитини не дає права поводити себе не по-людськи, — заявив Сергій Осипенко. — На мою думку, конфлікт виник через те, що у житті заявниці з’явилась певна людина, яка щось пообіцяла, і вона вирішила забрати землю. Але ж в мене є на неї заплановані кредити, я витратився на насіння, техніку. Закінчиться термін дії договору – без питань віддам землю. Або ж жінка може компенсувати мої витрати та працювати. Зрештою, я зацікавлений питання вирішити мирно, але прошу безпідставно не робити з мене злочинця. Бо виходить, що раніше всіх все влаштовувало, а тепер вже ні.

У прес-службі обласної поліції нам повідомили, що за вищевказаними фактами відомості до ЄРДР правоохоронцями не вносились, бо конфлікт між фермером та іншою стороною врегульовано.

Втім, Валентина Павлова із таким трактуванням не згодна і готує заяви у відповідні органи.

Вікторія Снігур