Про інцидент, який стався біля Староміського мосту у Вінниці, нашому виданню повідомили очевидці. У холодній воді опинилась жінка середніх років. Скоріш за все, вона намагалась утопитись.
Небайдужі взялись зупиняти машини та кликати на допомогу. Втім, ніхто не зупинявся. Першим у воду кинувся 20-річний Віталій Межибовський із Деребчина Шаргородського району, слідом за ним поплив 18-річний вінничанин Богдан Пашутін. Ми розшукали одного із рятівників та дізнались подробиці.
– Після 22.00 разом із дівчиною з роботи повертались додому. Транспорту майже не було, вирішили пройтись пішки. Ще здалеку на Староміському мосту помітили чоловіка, який голосно розмовляв по телефону і зупиняв автівки. Ніхто не ставав. Коли підійшли ближче, він став кричати, що у воді жінка і треба рятувати. Глянув вниз — а там справді було видно тіло. Тому я швидко скинув куртку та віддав коханій. Вона благала хоч не стрибати із мосту. Спустився донизу, перебіг вулицю та опинився на березі.
До жінки треба було пливти 50-70 метрів. Зняв джинси, кросівки, футболку і зайшов у воду. Чесно кажучи, вона була дуже холодною, але хіба то виправдання, коли мова йде про життя людини? Коли дістався до жінки, вона виглядала наляканою, але зовсім не пручалась. Схоже, вміла триматись на воді, бо вже б давно пішла на дно. Незнайомка лежала на боку, нижня частина — під водою. Я її перекинув на спину, взяв за плече і став тягнути.
За кілька хвилин до мене долучився Богдан, який, дізнавшись про біду, теж вирішив допомогти. До того моменту ми із ним ніколи не бачились, — розповів Віталій Межибовський. — Після того як поклали врятовану на березі і дали куртку, аби зігрілась, я відчув, що сил майже нема. А жінка глянула на нас і сказала: «Вмирати». Я відповів: вам допомогли, будете жити. Після того незнайомка подякувала, але про себе розповідати відмовилась. І про те, як вона опинилась у воді. Невдовзі із нею працювали медики та рятувальники.
Після інциденту вже вдома Віталій Межибовський помітив рани у трьох місцях. Їх отримав через гостре каміння у річці. Кохана напоїла чаєм, дала таблетки та підтримала морально. Наступного дня хлопець мав їхати до батьків, але зателефонував мамі, що отримав травму. Чому — не зізнався. Та згодом вона дізналась правду від сусідки, яка прочитала в соцмережі публікацію про порятунок і де були фото хлопців.
– Я мусив розповісти правду. Мама назвала мене героєм і почала плакати, — додає Віталій. — Знаєте, коли я допомагав жінці у воді, згадав епізод з дитинства. Тоді на сільському ставку я вчився триматись на воді за допомогою м’яча. Але він вислизнув з рук і я став тонути. Врятував мене товариш, взяв під пахви – і так ми допливли. На все життя запам’ятав, як він мене тягнув, що й згодилось нині. А після того я став вчитись плавати, у Вінниці ніколи не купався у Південному Бузі.
Тим часом у прес-службі ДСНС у Вінницькій області нам повідомили, що розглядають кандидатури рятувальників для участі у Всеукраїнській акції «Герой-рятівник року».
Вікторія Снігур
