Минулого тижня у селі Панасівка Козятинського району похоронили 44-річного воїна Володимира Коломійця.  За словами земляків, чоловік довгий час працював водієм комбайну у сусідньому Бердичеві. Добре знався у технології вирощування культур та чудово володів новітньою технікою. А коли під час першої хвилі мобілізації отримав повістку, відразу пішов служити. За плечима Володимира були запеклі бої, адже був на передовій. Щоправда, про них мало з ким ділився подробицями, адже власної сім’ї так і не встиг створити. Підтримували батьки та двоє братів. Після року війни чоловіка демобілізували, стан здоров’я погіршився, нерви не витримували. До медичних  установ не звертався, не хотів привертати до себе уваги чи бути тягарем. Але коли Володі стало зовсім зле і викликали швидку допомогу, артеріальний тиск був таким низьким, що його так і не змогли врятувати. Попрощались з бійцем зі всіма військовими почестями, приїхали звідусіль побратими і не стримували чоловічих сліз.

Біда прийшла і в село Прушанка того ж Козятинського району. Зупинилось серце ще одного захисника – 52-річного Станіслава Костюка. Він служив розвідником та воював під Горлівкою. Одного разу воїн під час завдання отримав важкі поранення  в голову та обличчя. Після лікування знову рвався на Схід, але матір, котра один за одним поховала чоловіка та сина, не пустила. То ж Станіслав став займатись сільським господарством та будувати плани на майбутнє, але все перекреслила страшна недуга.

Віталіна Володимирова