Він створений департаментом соціальної та молодіжної політики Вінницької ОДА у партнерстві з ВОПО «Джерело надії» через реалізацію проекту «За життя без насильства. Вінницька область». За кошти обласного бюджету проживання і харчування там безкоштовні, жінки можуть перебувати разом з дітьми до 18 років.

Отже, насамперед треба запам’ятати номер безкоштовної «гарячої лінії» — 0 800 75 04 75 — щодня з 10 до 18 год., крім суботи і неділі. Телефонувати можна з будь-якого віддаленого села чи з міста! Операторка, яка працює на цій «гарячій лінії», погодилась на умовах анонімності розповісти про свою роботу.

– На «гарячій лінії» я вже другий рік. Спочатку дзвінків було небагато, люди не знали, що таке «гаряча лінія». Але з виходом Закону «Про запобігання і протидію домашньому насильству» ситуація змінилась. Після інформаційних кампаній вінничанки почали розуміти, що домашнє насильство – це не проблема жінки! Вона не має соромитись того, що з нею трапилось, адже є підтримка. І жінки почали звертатись частіше.

– Очевидно, доводиться спілкуватись на емоціях?

– Так. Найголовніше для мене не перебивати, не ставити якісь запитання, спокійно вислухати те, що жінка каже. Далі приймаю рішення.

Якщо потрібне екстрене втручання, швидко, поки чоловік на роботі, — пропоную звернутись у мобільну бригаду. Якщо ситуація не настільки критична, перенаправляю до уповноваженої особи з району, звідки телефонує жінка. Раніше жінки не зізнавались, з якого вони району. А зараз почали говорити.

– Коли найчастіше телефонують?

– Після свят чи вихідних. Буває, сусіди дзвонять, бо чують за стіною крики і не знають, що робити. Люди з села повідомляють, мовляв, ви комусь перекажіть, щось зробіть, бо вона така затуркана, що світу Божого не бачить!

– Сімейні проблеми не виносите на загал?

– Так. Буває, телефонують — я з дітьми на вулиці, що мені робити? Даю телефон мобільної бригади і контакти людини, яка у районі безпосередньо цим займається, вміє уникати розголосу. Знайде, під яким приводом з вами поспілкуватись, щоб не викликати підозри в інших.

А в жінок зразу страх: «Мені чоловік казав, що заберуть дітей!» Я пояснюю, що соціальна служба не може просто так забрати дітей, чоловік просто вас залякує, намагається втримати. Жінка заспокоїлась, подякувала, а пізніше ми з нею розробили план її безпеки, я дала їй контакти юриста, телефони «гарячих ліній» безоплатної правової допомоги. На третій чи четвертий раз я відчула у її голосі бадьорість – напевне, я зможу!

– А що робити, якщо насильство в сім’ї прогресує?

– На гіркому досвіді перевірено — спочатку чоловік б’є раз на тиждень, потім буде раз на три дні і т.д. Якщо раніше більшість дзвінків були: «Мені погано, поговоріть зі мною, поки він спить», то зараз питають конкретно, як розірвати коло насильства і вийти з нього. Для себе я це називаю «динаміка зростання довіри людей до державних структур». Довіра збільшується.

Коли говорять: «Ваш номер телефону я взяла в лікарні, побачила оголошення», – то я розумію, що система працює. Інколи жінки питають: «А що б я могла прочитати, щоб зрозуміти, чи воно мені варто чи не варто?»

– І що ви радите?

– Насамперед Закон України «Про протидію домашньому насильству». Дзвонить жінка через певний час і каже: «Слухайте, я зараз викличу поліцію, вони йому винесуть припис. Чого це я маю зі своєї хати з дітьми тікати? Це ж моя хата, хай він звідси йде!»

Інколи я їду в трамваї чи йду по вулиці і мені чується знайомий голос. «Ой, я чула цей голос». Я, звичайно, ніколи не підійду і навіть не озираюсь… Та мені хочеться, щоб жінка зателефонувала і сказала: «О, я змогла зробити, я щось змінила в своєму житті!»