10 червня Максим Сліпенький звично прийшов на роботу, де вже 2 роки працював водієм автотранспортних засобів і добре знав свої функціональні обов’язки. Що було далі — розповіли його рідні…

– Раптово співробітник Максима потрапляє у яму з відходами, просить про допомогу і серед трьох працівників, які перебували поруч, Максим одним з перших кидається йому на допомогу. Воно й не дивно. Кому доводилось знати Макса як друга, той виділить серед усіх його чеснот, саме вірність і відданість, той знає, який він правдолюб, борець за справедливість, захисник своїх близьких. Недарма й став добровольцем в АТО першої хвилі мобілізації… Далі – як у страшному кіно: той хапається за руку і, непритомніючи, тягне Максима у яму з трупними ядами… Десять хвилин ніхто не наважується ризикнути витягти. Страшних 10 хвилин легені та мозок перебувають без кисню. Зупинка дихання. Судоми. Кома. Токсична енцефалопатія. І вже не зарадити тут питаннями про порушення техніки безпеки на підприємстві, про надання матеріальної допомоги працівнику, який постраждав на виробництві , бо керівництво наполегливо «ховає сліди злочину», інакше чому основний аналіз організму проводиться не в день відкриття кримінального впровадження, а через 2 доби після цього і, аж через 3 доби після нещасного випадку, коли основні отруювачі організму вже були практично знищені багаточисленними крапельницями? Всі аргументи піддаються сумнівам, непохитним фактом являється лише врятований Максом чоловік , заради якого він ризикнув власним життям, а сам, у важкому стані з діагнозом «Інгаляційне отруєння невідомою речовиною. 13 червня зранку Макс вийшов з коми. Дасть Бог і скоро він подивиться в очі тим, хто так зневажив його вчинок. Решта – справа слідства. А наразі потрібне тривале вартісне лікування, – повідомила сестра потерпілого Ольга.

Відомо, що ситуацією із отруєнням вже займаються громадські активісти та готують заяву до ДБР.

Подробиці читайте у газеті “33-й канал”

Віталіна Володимирова