У травні ми писали про те, що співробітники СБУ, поліції та військової прокуратури у Хмільнику затримали відомого громадського активіста Андрія Бондаренка. За даними слідства, він зажадав від керівництва санаторію «Поділля» кошти за відклик судових позовів та припинення діяльності своєї профспілки. Під час отримання кругленької суми чоловіка було затримано.

– До правоохоронців звернулися представники громадської спілки «ВО учасників бойових дій та волонтерів АТО» та керівництво ТОВ «Санаторій «Поділля» з Хмільника. Заявники повідомили, що голова профспілкової організації створює штучні перешкоди для діяльності санаторію, який займається оздоровленням військовослужбовців та ветеранів АТО, — розповідали тоді у військовій прокуратурі Вінницького гарнізону Центрального регіону України. — При цьому напередодні голова профспілки висунув вимогу надати йому 264 тисячі гривень за передачу печатки та установчих документів на свою первинну організацію, а також відклик поданих ним судових позовів. За умови отримання «винагороди» він пообіцяв не заважати роботі санаторію і припинити діяльність профспілки. Неправомірну вигоду вимагач отримав, його затримали.

Втім, днями до редакції звернувся сам Андрій Бондаренко та розповів своє бачення даної ситуації.

– Я людина незалежна та чесна. Мене добре знають жителі Вінниччини, адже довгий час відстоював інтереси потерпілих людей та цілих громад. Для цього навіть створив громадську організацію «Подільський центр протидії корупції» та є її керівником. Серед резонансних справ — розслідування щодо заволодіння особами ДСБУ «Аграрний фонд» та «Харківцукорзбут» державними коштами для придбання цукру в кількості 2340,718 тонни на Кирнасівському заводі. Тоді, щоб уникнути кримінальної відповідальності, зазначені посадові особи повідомили в органи, що у них викрали цукор, хоча насправді на склади напівзруйнованого підприємства завезли лише 158 тонн. Державі завдано збитків на понад 17 мільйонів гривень. Крім того, ще в 2017 році я як голова своєї ГО подав заяву до поліції про перешкоджання законній діяльності профспілки ТОВ «Санаторій «Поділля». Злочин було вчинено директором оздоровчого комплексу, головою обласної профспілкової організації працівників АПК та молодим юристом. Зрозуміло, що моя активність не подобалась посадовим особам правоохоронних органів, бо ж не давав їм закривати резонансні кримінальні справи і відповідно позбавляв їх «заробітку». Тому вони вирішили сфальсифікувати справу проти мене й запроторити за грати! Почалось з того, що впродовж місяця мене чотири рази зупиняли поліцейські та складали протоколи за їзду у стані начебто наркотичного сп’яніння. Пропонували покинути машину та їхати в лікарню до Вінниці. Я з таким трактуванням не погодився й попросив відвезти до найближчого медичного закладу. В результаті поліцейські забрали посвідчення водія й в документах вказали, що начебто я відмовився від огляду. Але мені вдалось добитись того, що всі постанови були судом скасовані.

Щодо справи з хабаром, то події розвивались у Хмільнику. Я знаходився у кафе зі своїм знайомим, а поряд у моїй припаркованій автівці чекала знайома жінка. На хвилину відлучився, й раптом на мене біжить дві людини. «Спакували», одягнули кайданки й лиш тоді показали посвідчення працівників спецслужби. Я став вимагати адвокатів, прізвища яких вказав, просив віддати телефон, щоб самому їх викликати. Але ніхто не реагував. На місці з’явились слідчі та працівники військової прокуратури, хоча не розумію навіщо, я ж не військовослужбовець. Ніхто не реагував на прохання у наданні медичної допомоги, хоча в мене підвищився тиск і рік тому я вже переніс обширний інсульт. В офіційному документі вказано, що в ході обшуку в мене нічого не було знайдено та вилучено. Й на посаді голови первинної профспілки ТОВ «Санаторій «Поділля» я ніколи не працював, тому слідчі завідомо надали неправдиві дані. Далі мене повезли на огляд. А тим часом у Хмільнику правоохоронці стали обшукувати без моєї присутності автівку, хоча це заборонено. Вилучили звідти всі документи та навіть особисті кошти. Не здивуюсь, як потім напишуть й про наркотики, бо вже три місяці машина під арештом й знаходиться під райвідділом. Я звертався до суду з проханням надати мені ухвалу про обшук, але мені відмовили, бо начебто не є учасником цієї справи. Правильно, мене тоді вже навмисно відправили до ІТТ.

За словами Андрія Бондаренка, йому так і не надали адвоката, про якого він просив, й відправили під варту з можливістю внесення застави у розмірі 264 тисячі гривень. Але зібрати кошти вдалось лише згодом, й у СІЗО нашого співрозмовника побив співкамерник — зламав три ребра. Він впевнений, що це замовлення правоохоронців. Співкамерник знав, куди бити — цілив у голову та серце, а потім судмедексперт констатував би серцеву недостатність. Правозахисникам відомі такі непоодинокі випадки.

– Крім того, слідчий клопотав, аби мене від посади голови первинної профспілкової організації ТОВ «Санаторій «Поділля» відсторонили. Але суддя Андрій Михайленко відмовив, тому що не було доведено стороною обвинувачення, що я є головою цієї організації. Там взагалі інший керівник й, наскільки мені відомо, він є фігурантом іншого кримінального провадження, пов’язаним з майном профспілки. Хіба це не абсурд? Виходить, що я не є суб’єктом даного злочину, й всі обвинувачення надумані. Але скільки часу та здоров’я забрала моя боротьба за справедливість — одному Богу відомо.

Віталіна Володимирова